Роль людського чинника в збереженні та відновленні духовних святинь в селі Березанка

Міністерство освіти і науки України

Управління освіти і науки Чернігівської облдержадміністрації

Чернігівське територіальне відділення МАН України

Відділення: історія Секція: історичне краєзнавство

РОЛЬ ЛЮДСЬКОГО ЧИННИКА В ЗБЕРЕЖЕННІ ТА ВІДНОВЛЕННІ ДУХОВНИХ СВЯТИНЬ В СЕЛІ БЕРЕЗАНКА

Роботу виконав: Дзюба Володимир Анатолійович

учень 7 класу

Черняхівського НВК «ЗНЗ-ДНЗ» І-ІІІ ст.. Ніжинської районної ради

Науковий керівник:

Лабузько Світлана Миколаївна

вчитель історії та правознавства

Черняхівського НВК «ЗНЗ-ДНЗ» І-ІІІ ст..

Ніжинської районної ради

Ніжин 2014 р.          

ТЕЗИ

«Роль людського чинника в збереженні та відновленні духовних святинь в селі Березанка»

Дзюба Володимир Анатолійович

Чернігівське територіальне відділення МАН

Черняхівський НВК «ЗНЗ-ДНЗ» І-ІІІ ст..Ніжинської районної ради, 7 клас.

Село Черняхівка.

Лабузько Світлана Миколаївна, вчитель історії та правознавства Черняхівського НВК «ЗНЗ-ДНЗ» І-ІІІ ст..

Ніжинської районної ради

Мета роботи:  Визначити роль людського чинника в збереженні та відновленні духовних святинь в селі Березанка. Завдання: 1) зібрати та систематизувати краєзнавчий матеріал; 2) дослідити і поглиблено вивчити історію населеного пункту, зокрема, духовного центру села – церкви; 3) простежити взаємозв’язок між життям духовного центру села та діяльністю сільської громади;  4) формувати в учнівської молоді активну громадянську позицію щодо збереження об’єктів матеріальної культури. Актуальність теми. Духовні пам’ятки рідної землі є життєдайним джерелом відродження народу та являють собою величезну цінність для нас і наших нащадків.  Тому сам народ має згуртуватись для їх збереження. Наукова новизна: в історичній науці здебільшого висвітлені питання співіснування церкви та держави. Дана робота, на основі історії Іллінської церкви в селі Березанка, доводить значимість людського чинника в збереженні та відновленні духовних пам’яток рідного краю. Об’єкт дослідження історичне минуле Іллінської церкви в селі Березанка та громадянська позиція жителів села Березанка, що вплинула на збереження і відродження духовного центру села. Предмет дослідження – людський чинник у збереженні та відбудові Іллінської церкви в селі Березанка. Використані методи дослідження проблеми – метод систематизації аналізу та синтезу архівних даних і літературних джерел, збір усних свідчень жителів села, та священнослужителів церкви, простеження даної проблематики в internet ресурсах. Характеристика роботи. В результаті проведеної роботи було зібрано архівні дані, свідчення очевидців та опрацьовані літературні джерела, що дозволили глибше пізнати історію створення та відбудови духовного центру села Березанка – Іллінської церкви. Отримано інформацію про активних учасників цього процесу. Було віднайдено точну дату заснування храму, відомості про   деяких служителів. Історія Іллінської церкви доводить нашу думку про непересічну роль людського чинника в збереженні та відродженні духовних скарбів рідної землі лише єднання та активна участь громадян у житті громади сприяє її економічному, культурному та духовному зростанню. Географічні рамки – село Березанка Ніжинського району. Хронологічні межі – друга половина XVII - початок XXI століття. Практичне застосування. Інформація, отримана під час пошуку та відображена у даній роботі, може бути спрямована на допомогу студентам, учителям історії, використана при організації роботи краєзнавчих гуртків, проведенні позакласних заходів. 

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ І. ІСТОРИЧНИЙ ОПИС С. БЕРЕЗАНКА

Розділ ІІ. ДУХОВНА СПАДЩИНА СЕЛА БЕРЕЗАНКА

2.1 Іллінська церква в дореволюційний період

2.2 Радянська влада та антирелігійна кампанія в с. Березанка

2.3. Відбудова Іллінської церкви – єднання  сільської общини

Розділ ІІІ. ОТЕЦЬ АНТОНІЙ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

В нинішній час перед суспільством гостро постали питання пробудження глибоких патріотичних почуттів, формування демократичного, громадянського суспільства,  відродження духовності нації, повернення до віри, добра  і злагоди.

Мета роботи:  дослідити роль людського чинника на збереження та відновлення духовних святинь села Березанка.

Відповідно до зазначеної мети необхідно розглянути такі завдання:

· зібрати та систематизувати краєзнавчий матеріал;

·  дослідити і поглиблено вивчити історію населеного пункту, зокрема, духовного центру села – церкви;

· простежити взаємозв’язок між життям духовного центру села та діяльністю сільської громади.

· формувати в учнівської молоді активну громадянську позицію щодо збереження об’єктів матеріальної культури;

· популяризувати краєзнавчі матеріали, ознайомити односельців                         з маловідомими сторінками історії рідного села.

Ці питання є актуальними на сучасному етапі формування української державності. У 2013 році Україна святкувала 1025 річницю хрещення Русі. Християнська віра є стержнем духовності та культури українського народу. Багато історичних подій, в тому числі і трагічних, пережили збудовані в давні часи культові споруди. Високі мистецькі задуми втілені в їх будівництві. Тепер духовні пам’ятки  стають життєдайним джерелом відродження народу та являють собою величезну цінність для нас і наших нащадків. Особливої уваги заслуговують маловідомі духовні пам’ятки рідного краю.  Саме такою є Іллінська (до 1961р. Різдва Богородиці) церква в невеликому селі Березанка, Ніжинського району, Чернігівської області.

Громадянське суспільство передбачає активну участь кожного свідомого громадянина в житті своєї громади, в житті держави.  Його становлення відбувається тривалий час і впливає на всі сфери життя.

Особливо важливим на шляху до становлення європейської нації із розвиненою культурою – є збереження храмів як духовної першооснови українського суспільства [17]. Проте український народ довгий час був поневолений сусідніми державами, що намагалися його асимілювати, тому мав зберігати духовні скарби всупереч діям влади. Яскравим прикладом громадянської активності була діяльність козаків. Виконуючи нелегкі обов’язки, захисників рідної землі, вони засновували міста і села, зводили православні храми, стояли на сторожі національних інтересів.

Прикладом позитивного впливу на розвиток православ’я є діяльність православних братств.  Вони організовувались при церквах, з метою утримання порядку в храмах, забезпечення їх матеріальних потреб. Братчики опікувалися хворими парафіянами, допомагали бідним. Згодом братства стали виступати перед судами і королем на захист православ'я, організовували школи при церквах, боролися проти національного й релігійного обмеження українців; їхня діяльність особливо помітною була в XV—XVI ст., коли розгорнулась запекла боротьба з католицизмом і з єзуїтами [20].

 Дана робота є спробою довести, що подібну братствам роль, можуть відігравати і сільські громади.

Наукова новизна: в історичній науці здебільшого висвітлені питання співіснування церкви та держави. Людський чинник в розбудові та відродженні православних храмів на українських землях в 17 – 21 століттях висвітлений недостатньо. Велика частина робіт з цього питання відносяться до західноукраїнського регіону. Дана робота, на основі історії Іллінської церкви в селі Березанка, доводить значимість людського чинника в збереженні та відновленні духовних пам’яток рідного краю.

Об’єкт дослідження історія створення та збереження Іллінської церкви в селі Березанка

Предмет дослідження – людський чинник у збереженні та відбудові Іллінської церкви в селі Березанка.

Використані методи дослідження проблеми – метод систематизації аналізу та синтезу архівних даних і літературних джерел, збір усних свідчень жителів села, та священнослужителів церкви, простеження даної проблематики в internet ресурсах.

Характеристика роботи (теоретична, прикладна). В результаті проведеної роботи було зібрано архівні дані, свідчення очевидців та опрацьовані літературні джерела, що дозволили глибше пізнати історію створення та відбудови духовного центру села Березанка – Іллінської церкви. Отримано інформацію про активних учасників цього процесу. Було віднайдено точну дату заснування храму, відомості про   деяких служителів. Історія Іллінської церкви доводить нашу думку про непересічну роль людського чинника в збереженні та відродженні духовних скарбів рідної землі. Вона підтверджує, що лише єднання та активна участь громадян у житті громади сприяє її економічному, культурному та духовному зростанню.

Географічні рамки – село Березанка Ніжинського району.

Хронологічні межі – друга половина XVII - початок XXI століття.

Структура роботи відповідає меті і завданням дослідження. Вона складається з вступу, трьох розділів, висновків. Список використаних джерел складає 15 найменувань. Робота містить додатки на 21 сторінці

Практичне застосування. В ході розкриття теми доведено, що завдяки активній громадянській позиції жителів села Березанка було збережено та відроджено духовний центр села – Іллінська церква. Інформація, отримана під час пошуку та відображена у даній роботі, може бути спрямована на допомогу студентам, учителям історії, використана при організації роботи краєзнавчих гуртків, проведенні позакласних заходів. Зібрані матеріали були використані в конкурсній роботі «Духовні святині Чернігівщини» Планується використати матеріали для розробки буклету «Невідомі стежки Березанки» та розповсюдження його серед мешканців села під час щорічного сходу села. Дана робота є підґрунтям для наступних пошукових робіт.

РОЗДІЛ І

ІСТОРИЧНИЙ ОПИС С. БЕРЕЗАНКА

Село Березанка засноване на початку ХVІІ століття, неподалік річки Остер. Про це свідчить позначення на карті відомого мандрівника та картографа Гійома     ле Вассера де Боплана. Подорожуючи Україною він відображав всі населені пункти, які зустрічав, в тому числі й село Березанку «Додаток Б».

Першими поселенцями села Березанка стали козаки Ніжинського полку. В праці А.Лазаревського «Обозрение румянцевской описи Малороссии» 1867 року про це село зазначено: «Четвертая полковая сотня… с. Березанка при Остре. Церковь Рождества Богородицы. Козацких дворов - 49» [4]. Пізніше, крім козацького населення, з’явилися й інші прошарки селянства. У праці А. Русова «Нежинский уезд. Статистико-экономическое описание», 1880 р. про склад населення Березанки та розподіл між ним земельних угідь говориться: «Земли всех владельцев лежат общей черезполосицей (2750 полос) и остались неразмежоваными. Есть три владения среднего размера с. Березанка и хутор Голивуса… казаки – 104  (553 десятины земли), помещицкие крестьяны – 37 (39 десятин)» [7]. «Додаток В».

На кінець ХІХ ст.. в селі за кошти земства була збудована школа. Діяло десять вітряків, п’ять маслобійниць, магазин, шинок та спільна комора. Протягом дореволюційного існування кількість жителів села зростала. Так 1765р – 49 дворів, поч..ХVІІІ ст.. – 36, кін. ХVІІІ ст. – 74, 1858 р. – 130, 1892р. – 148, 1896 р. – 165, 1897 р. – 149 дворів (602 жителів). В 1870 р. п’ять козацьких сімей переселилось в Ставропольську губернію (станиця Безкородная) [8]. «Додаток В, додаток В. 1».           На 1920 рік в селі було162 двори.   Протягом 1919 – 1920 років в селі Березанка було встановлено радянську владу. У 1933 р  було створено колгосп ім. Сталіна, що пізніше влився в колгосп «Комуніст» (разом з с. Черняхівка та Лісове). У 1993 р. відбулася реорганізація господарства в результаті чого дільниця в селі Березанка  відокремилась. Був організований  колгосп ім. Т. Г. Шевченка.

Трагічними виявилися для березанців  1932 – 1933роки. Точних даних про смертність немає, але за словами очевидців голод був дуже відчутним. Померло близько 20 осіб [3].

Протягом вересня 1941 – вересня 1943р.р. село окупували німці. Під час боїв за визволення Ніжина біля с. Березанка відбулось криваве бомбардування німецькими літаками радянських артилерійських загонів.

 До 1996 року в селі працювала початкова школа. Нині діти шкільного віку їздять здобувати освіту в сусіднє село Черняхівка.

За даними на початок 2013 року в Березанці проживає 211  чоловік [10].

У  2008 році відбулася газифікація села, а в 2013році було газифіковано  будинок культури та фельдшерсько-акушерський пункт.

Фінансову допомогу селу надають приватне підприємство «Меркурій» та фермерське господарство Коломійченка Юрія Володимировича.

 Частину орних земель (500га) села Березанка орендує товариство з обмеженою відповідальністю «Ніжин-Агро» [10]. 

В селі працюють магазин, сільська бібліотека, будинок культури та діє церква.

З 1996 року головою сільської ради є Нікітко Микола Андрійович, людина поважна та шанована односельцями. Микола Андрійович завжди в курсі всіх подій. Якщо хтось потребує допомоги, він її організовує, не шкодуючи власних сил та коштів. Він став одним з ініціаторів відновлення та розбудови духовного храму села.

В цьому розділі велика роль відводиться простеженню соціального складу жителів села Березанка та їхньої діяльності. Саме вони є тим людським чинником, що відіграв вирішальну роль у збереженні храму в селі.  Важливим в історії народу є його менталітет. Він формується віками та виявляється в способі мислення, душевному складі та його умонастрої. Менталітет є внутрішнім світом людей, що згуртовує їх в соціальні та історичні спільноти. Яскравими виразниками українського менталітету були козаки.  Освоюючи нові землі вони започатковували нові поселення. Так як козаки були глибоко віруючими людьми то зрозуміло, що вони докладали всіх зусиль щоб збудувати собі церкву. Покровителькою та захисницею всього козацтва вважалася Свята Богородиця, в честь неї було збудовано церкву в селі Березанка – Церкву Різдва Богородиці.

Соціальна структура жителів села майже не змінилася протягом двох століть. Не змінився і менталітет жителів та його ціннісні орієнтації. Нащадки козаків продовжували розбудову села, ставлячи інтереси громади вище власних.

РОЗДІЛ ІІ

ДУХОВНА СПАДЩИНА СЕЛА БЕРЕЗАНКА

2.1. Іллінська церква в дореволюційний період

Свято-Іллінська церква, що розташована в селі Березанка, раніше носила ім’я Різдва Богородиці. До недавнього часу вважалось, що церква побудована в 1830 році. Однак, в праці Лазаревського А. «Обозрение румянцевской описи Малороссии» 1867 року, в якій він використав «Опись Малороссии», складену в 1765 році Румянцевим, вже є згадка про дерев’яну церкву в селі Березанка. Отже, можна стверджувати, що церква Різдва Богородиці в селі була збудована на той час [4] «Додаток В. 2». Згодом отець Василій відшукав копію документа «Відомості про церкву Різдва Богородиці 1903р.», де вказано, що церкву було збудовано в 1705 році за кошти жителів села «Додаток Е». В 1826 році храм відновили за рахунок матеріальної підтримки громади «Додаток Е». Свідчень про церковне життя дореволюційного періоду мало. З «Відомостей про церкву Різдва Богородиці 1903р.»,  відомо що у цей період священиком був Михайло Вербицький       «Додаток Ж».

2.2 Радянська влада та антирелігійна кампанія в с. Березанка

З приходом до влади більшовиків ставлення до церкви змінилося. Радянською владою було прийнято цілу низку декретів і постанов, спрямованих  на обмеження прав церкви. Найважливіший з них - декрет від 23 січня 1918р. про відокремлення церкви від держави,  який був ратифікований Україною після встановлення більшовицької влади на її території. Всі банківські рахунки релігійних асоціацій були закриті, заборонялося викладання релігійних віровчень в усіх державних, суспільних і приватних учбових закладах. Це послужило приводом до конфлікту між православною церквою та органами влади «Додаток А. 4, додаток А 5, Додаток А. 6, Додаток А. 7».

Для втілення в життя релігійної політики в роки становлення радянської влади були створені різного роду державні органи, діяльність яких була чітко розмежована і регламентована. Провідну роль серед них відігравав Ліквідаційний відділ Народного комісаріату юстиції, що здійснював керівництво роботою місцевих органів по відокремленню церкви від держави, розробляв і публікував у пресі інструкції і роз'яснення.

Повноваження в здійсненні репресивних заходів щодо священнослужителів, які чинили опір діям органів радянської влади, були покладені на органи Державного політичного управління. Наркомат внутрішніх справ безпосередньо контролював і визначав процедуру функціонування та закриття різних релігійних установ, видавав дозволи на проведення релігійних з'їздів, церемоній та обрядів в позакультових приміщеннях.

Радянські органи влади повністю регламентували релігійне життя,  не дивлячись на те, що церква була відокремлена від держави у 1918 р. Пріоритетне становище, яке займала православна церква протягом століть, було втрачене.

Прийняття антирелігійного законодавства було початком наступу на церкву. Всі церковні справи вирішувалися на урядовому рівні.

Декрети, постанови, циркуляри, інструкції впроваджувалися в життя республіканськими Наркоматами    внутрішніх  справ, юстиції та освіти. Вони звітували перед Москвою про проведені заходи в сфері церковної політики в Україні. З 1921 р. до літа 1924 р. відбувався цілеспрямований наступ на релігію взагалі і на церковні інституції зокрема. З другої половини 1924 р. змінилась тактика антирелігійної боротьби: замість кривавого терору, конфіскацій та позбавлення прав, почала впроваджуватися агітаційна пропаганда в містах і селах України.  Даний  процес  фактично тривав до 1928р., до початку згортання НЕПу відбулось суттєве адміністративно-правове обмеження кола діяльності як самої церкви, так і її релігійних громад.

Основним завданням антирелігійної політики було послабити вплив православної церкви на широкі народні маси, поширити в суспільстві думку про експлуататорський характер церкви, дискредитувати церкву, як важливий соціальний інститут.

Радянською владою в Україні було визначено одразу декілька напрямків антирелігійної діяльності.

По-перше, знищення матеріальної бази церкви. На початку 1920-х рр. відбулось масове закриття церков, вилучення церковного майна та цінностей, що суттєво підірвало економічне становище церкви в українському суспільстві.

По-друге, проведення розкольницької діяльності серед віруючих і духовенства.

Церковні будівлі часто використовувались під дитсадки, хати-читальні, їдальні, пологові будинки, лікарні, або просто зачиняли «у зв'язку з непридатністю храму для здійснення богослужінь». Це не могло не викликати обурення і протесту серед віруючих і священнослужителів. Утвердження радянської влади в Україні призвело до встановлення такої моделі державно-церковних відносин, при якій законодавчо було закріплено принцип відокремлення церкви від держави, але на практиці відбулось активне втручання держави у справи церкви [5, 16, 19].

 В додатках наведені докази такої політики більшовицької влади. Прихожани Різдво - Богородицької церкви зверталися протягом 1921 року з проханням та поіменним списком до органів влади про реєстрацію релігійної общини        «Додаток А. 2». Згодом між більшовицьким режимом та релігійною общиною села Березанка було підписано договір (устав) «Додаток А. 3, Додаток А.8». В ньому чітко прописувались  умови, на яких діє церква.   Вони нагадували статут партійної організації.  Община відповідала за збереження церковного майна, що було визнане «народним», а насправді - державною власністю. Посади в общині були виборними. Всі питання вирішувалися радою общини, члени якої були обрані на загальному зібранні.  Також було проведено ревізію всього церковного майна та складено опис «Додаток А. 10». Доходи та витрати церкви чітко контролювалися та регламентувалися. У 1922 році проведено вилучення частини церковного    інвентарю «Додаток А. 11». Усі більш цінні речі вилучені на благо держави. Церква щорічно сплачувала у державну скарбницю податки. У цей нелегкий час для церкви священиком був Рамаскевич Стефан Савелійович, а старостою при ньому Грицаєв Трифон Максимович. У 1928 році, коли відбувалось згортання НЕПу, церкви теж почали ліквідовувати. Влада намагалась не просто їх закривати, а й руйнувати до фундаменту. Під приводом будівництва клубу чи школи, церкви по селах почали розбирати на будматеріали. Така ж доля чекала березанську церкву. У 1928 році богослужіння в ній були припинені. Районний комітет в 1930 році вирішив церву Різдва Богородиці розібрати та перевезти до села Талалаївки для будівництва будинку культури. Всупереч цьому рішенню влади жителі села Березанка змогли відстояти споруду, хоч і не зберегли її істинне призначення. Голова Березанської сільської ради Кочерга Григорій Пилипович  вдався до певних хитрощів. Над входом у церкву повісили портрет Й. Сталіна та табличку «Сільський клуб».  В середині приміщення поставили лавки, столи,  розклали газети та журнали, що пропагували радянську владу. Коли ж в село завітали високі гості з перевіркою, їх повели вже до клубу, а не до закритої церкви. Кочерга Григорій Пилипович довів перевіряючим, що селу потрібен клуб, де селяни будуть відпочивати, і якщо хтось наважиться зняти портрет Й. Сталіна та руйнувати будівлю,  він напише відповідний лист у вищі інстанції. У  таких  умовах священик Рамаскевич Стефан Савелійович  мусив  залишити  службу та переїхати жити до доньки в місто Ніжин, про що рапортували в НКВД органи міліції «Додаток А. 1».

Отець Василій нам розповів про умови, що змусили владу знову відкрити церкви. Коли німці вже були біля Москви, радянська влада і сам Сталін, який до революції вчився на священика, згодні були на будь-яку допомогу. Вони звернулися до Бога. Всі священнослужителі, що були в місті зібралися на спільну молитву та хресний хід по Москві з  чудодійною іконою Казанської Божої матері. Саме після тих подій в Московській області температура повітря впала до 50 градусів морозу, що й  сприяло поразці німців під Москвою. Згодом  хресний хід з   іконою Казанської Божої матері відбувся і в інших містах Радянського Союзу, а влада наказала відкривати церкви і проводити служіння.

Таким чином, у 1942 році церква була знову відкрита і працювала до 1962 року.  Відновлення роботи церкви пов’язано з подіями на фронті[11].

В районному архіві свідчень про роботу церкви та священнослужителів цього періоду немає. Зі свідчень жителів села  та отця Василія відомо про отця Олексія, який служив у церкві під час війни. У післявоєнний час його було репресовано, ув’язнено і розстріляно[11, 13]..

Більше свідчень є про наступного священнослужителя – Рябуху Степана Андрійовича. Він працював в церквах Березанки та Липового Рогу. В період відлиги радянська влада знову тісно взялась за боротьбу з релігією. Кожного півріччя церковний староста повинен був надавати в районні органи влади звіт про роботу церкви. Необхідно було вказати кількість прихожан та скільки в цей час відбулось хрещень, вінчань та поховань «Додаток А. 12». Районна влада доповідала у вищі інстанції про зменшення кількості культових обрядів та участі в них людей, як свідчення перемоги атеїзму. В умовах постійного засудження владою релігійності - кількість вірян зменшується. Як показують вже згадані звіти, прихожанами церкви в цей час є люди похилого віку, а молодь майже повністю відсутня. Цей факт пояснюється і тим, що молодь повинна була навчитися і працювати. В той же час поняття «комуніст» і «православний вірянин» були несумісні. Проте люди всупереч владній політиці прагнули до здійснення християнських обрядів. Вони просили  таємно хрестити своїх дітей вдома[14].. Церковні отці йшли на це, хоч і ризикували своїми посадами. Неодноразово складали доповідні і на березанського священика Рябуху Степана Андрійовича «Додаток А. 13».

У ході антирелігійної кампанії по Ніжинському району почали закривати церкви. Вважалося недоцільним утримувати культову споруду якщо в ній відсутні прихожани. У 1961 році були подані документи на закриття церкви в селі Березанка «Додаток А. 14». Як і в романі Олеся Гончара «Собор», церкву Різдва Богородиці було переобладнано  в зерносховище[14]. Відновлювати будівлю почали вже в період незалежності України.

Радянська доба виявилась лакмусовим папірцем для перевірки громадянської свідомості жителів села. В умовах постійного цькування та переслідування християнської віри жителі села змогли відстояти будівлю церкви. Це також було досягненням, адже влада ще в 20 – х роках мала намір розібрати приміщення храму на будматеріали. 

 2.3. Відбудова Іллінської церкви – єднання  сільської общини

Реставрація церкви почалася в 2001 році, а в 2003 році вона відкрила свої двері і почала богослужіння. Відновлення храму розпочав отець Анатолій Колодій (Антоній). Він вклав усі свої кошти у цю справу. Сприяло у відновленні храму місцеве СТОВ ім.. Шевченка:  надало цеглу на сходинки, замовило вікна,  допомогло з підсипкою ґрунту навколо церкви, закупило  тротуарну плитку, якою зараз викладений вхід в храм. Бригада теслярів відремонтувала зіпсовані дошки, якими оббита церква,  відновили фундамент, що   просів. Працівники СТОВ заготовляли ліс та пиляли його на власній пилорамі. Пізніше товариство допомогло і з фарбуванням церкви. Донець Іван Миколайович допоміг з  огорожею, а його брат  Микола Петрович (депутат обласної ради та  кандидат біологічних наук)  надав у користування церкви  2 тис. цегли для будівництва хрестильні. Отець Анатолій покрив оцинковкою дах та займався фарбуванням споруди   всередині за власні кошти.  Він оздобив церкву іконами,  власноруч написаними[14].

Мешканці села також активно долучилися до відбудовчого процесу надаючи посильну матеріальну допомогу.

Визначну роль у відбудовуванні храму відіграв сільський голова  Нікітко М. А., який організовував сільську громаду до робіт, шукав спонсорів та благодійників. Значну спонсорську допомогу надали вихідці з рідного села: брати Сацюк Микола Олексійович та Сацюк Володимир  Олексійович. Остаточно реставрація закінчилась у 2008 році.

Отець Василій прийняв березанський приход після отця Анатолія. Він продовжує облаштування церкви. При ньому храм було пофарбовано ззовні.

Зараз церква в селі Березанка носить ім’я  Іллінської, в честь святого пророка Іллі. До закриття в 1962 р, вона називалась церквою Різдва Богородиці. Новою назвою храм завдячує отцю Анатолію, який реставрував його та в 2003 році охрестив і відкрив для  вірян. 

Умови збереження релігійних пам’яток українства: дерев’яних та кам’яних церков, соборів, монастирських комплексів є складними. Це зумовлювалось передусім їх значенням для народу, а також чисельністю і поширенням. Як відомо, традиційно храми будувалися на пожертви народу, закономірно відображаючи культуру і традиції населення, були втіленням його духовності. Це чудово розуміли вороги, саме тому храми зазнавали найбільше руйнувань від всіх без винятку загарбників України: так, із 1918 по 1939 рік по всьому Ніжинському району закривались десятки церков. Владна політика радянської доби була важким випробуванням для духовності мешканців села Березанка. Жителі змогли відстояти цілісність будівлі храму. Від заснування і до тепер Іллінська (Різдва Богородиці до 1961р.) церква височіє над селом як символ єднання та згуртованості сільської громади. Протягом століть жителі села опікувались потребами своєї церкви не шкодуючи  ні коштів ні сил.

РОЗДІЛ ІІІ

ОТЕЦЬ АНТОНІЙ

Отець Антоній (Анатолій) - відома особистість не тільки в Ніжинському районі, а й в Чернігівській області. Зараз це дідусь похилого віку «з ореолом срібного  волосся на голові та добрими очима». Він є монахом Ніжинського чоловічого монастиря. До нього з’їжджаються з усієї області люди, які потребують допомоги чи поради. Всі знають, що отець Антоній лікує і душі, і тіла. Він молитвою просить допомоги в Бога за кожного. Народився Анатолій Колодій (Антоній) в місті Гайцине Вінницької області в 1934 році. Крім нього,  з дітей в сім’ї була  ще сестра. З дитячих літ Анатолій мріяв про службу в церкві. У своїх спогадах він описує як маленьким хлопчиком сидів на печі з сестрою,  дзвонив у імпровізовані дзвони, та ходив з таким же кадилом.  Ще в юнацькі роки почав працювати. В 1952 році пішов служити в армію. Служив в м. Самборі під Львовом. Отець Антоній з дитинства задумувався над питаннями віри та визначав православну віру, як «правильну віру». Спочатку, після армії, він планував бути двірником біля церкви. Але провидіння влаштувало іншу долю. Архімандрит Антоній запропонував йому бути пономарем. В 1957 році отця Антонія перевели до Чернігова і Анатолій вирішив їхати теж в Чернігів.  Потім архімандрит Антоній благословив Анатолія їхати до владики, щоб його «руко положили» в диякони.       21 листопада 1959 року владика Андрій «руко положив» його на пресвітера. Протягом багатьох років Анатолій Колодій  працював у сільських церквах, відновлюючи їх, малюючи ікони та прославляючи Боже ім’я «Додаток Е.,        Додаток Е. 1».   Одним з таких місць стала напівзруйнована церква в селі Березанці. У 2001 році він приступив до відбудови занедбаної споруди. Сам Анатолій не вчився ні на будівельника, ні на маляра чи художника. Але мабуть, віра йому допомагає і спрямовує. Він мусив сам ремонтувати підлогу, підбивати дошки на стінах, міняти на нові. Сам Анатолій перекривав дах на церкві. Протягом двох періодів закриття церкви більшість інвентарю та ікон були розпродані та розібрані селянами. Коли церкву знову відкрили, частину ікон селяни повернули, але це була невелика їх частина. Щоб зробити храм більш прикрашеним, отець Анатолій сам його розмальовував та писав ікони. Люди теж включилися в розбудову релігійного центру села. Після відкриття і освячення церкви отця перевели  до Даньовського монастиря. Отець Анатолій постригся в монахи під ім’ям Антонія. Зараз він живе в маленькій келії Ніжинського чоловічого монастиря. Попри слабкість в руках намагається писати ікони, приймає прихожан, благословляє їх та сповідує [12].

Отець Антоній в свій час став  об’єднавчим центром, навколо якого згуртувалась сільська община, щоб відбудувати церкву.  Його роль в цьому процесі є непересічною. Він своїм прикладом альтруїзму, безкорисливості та відданості святій справі запалив серця прихожан. Жителі села допомагали своєму отцю чим могли: коштами, продуктами чи робочими руками.

ВИСНОВКИ

Під час підготовки роботи,  учнями Черняхівського Навчально-виховного комплексу, серед яких є вихідці села Березанка, було організовано пошукову групу. Вона займалась виконанням поставлених в дослідженні завдань. Зібраний та систематизований групою краєзнавчий матеріал з  історії села Березанка є великим внеском в історію краю. Були досліджені та систематизовані маловідомі сторінки історичної, культурної та духовної спадщини села, опрацьовані архівні джерела післяреволюційного періоду. Жителі села, священики церкви теж надали свідчення про історію відбудови храму в рідному селі. Пошукова група сприяла встановленню дати заснування церкви в селі Березанка.  В ході проведення пошукової роботи по дослідженню історичного минулого Іллінської церкви були популяризовані дотепер маловідомі дані краєзнавчих матеріалів. Завдяки залученню до дослідження учнів, робота сприяла подальшому становленню в молоді громадянської позиції, щодо збереження об’єктів матеріальної культури, створені умови для оволодіння учнями практичними навичками пошукової роботи.

У дослідженні велика роль відводиться простеженню соціального складу жителів села Березанка, так як саме вони є тим людським чинником, що відіграв вирішальну роль у збереженні храму в селі.  Важливим в історії народу є його менталітет. Він формується віками та виявляється в способі мислення, душевному складі та його умонастрої. Менталітет є внутрішнім світом людей, що згуртовує їх в соціальні та історичні спільноти. Яскравими виразниками українського менталітету були козаки.  Освоюючи нові землі та започатковували нові поселення. Так як козаки були глибоко віруючими людьми то зрозуміло,, що вони докладали всіх зусиль щоб збудувати собі церкву. Покровителькою та захисницею всього козацтва  Богородиця, в честь неї було збудовано церкву в селі Березанка – Церква Різдва Богородиці. Після Полтавської битви в житті козацтва як і всього українства настали важкі роки царської реакції. Козацтво було в немилості. Ймовірно, що і село Березанка і сама церква переживали важкі часи занепаду. Лише з початку  ХІХ століття було відновлено церкву, і знову зусиллями сільської громади. У відомостях про церкву Різдва Богородиці 1903 року вказано, що в селі 115 козацьких дворів, 22 – дворів селян-власників. Отже соціальна структура жителів села майже не змінилася протягом двох століть. Не змінився і менталітет жителів та його ціннісні орієнтації. Жителі опікувалися духовним центром свого села. Як вказують ці ж церковні відомості церква була забезпечена необхідним інвентарем. 20 – 80 роки ХХ століття проходили під прапором марксизму-ленінізму. Влада формувала нову ідеологію – наукового атеїзму. Православна віра переслідувалась, проголошувалась буржуазним пережитком. Від повного зруйнування храму в селі Березанка вберегли  кмітливість та повага до народної спадщини його жителів.. Завдяки згуртуванню односельчан, їх активній  громадянській позиції було зроблено велику справу – відбудовано духовну та архітектурну пам’ятку села Іллінську церкву. Визначну та спрямовуючу роль в цьому процесі відіграв отець Антоній. Анатолій Колодій (отець Антоній) – людина надзвичайної духовності, релігійності та безкорисливості. Він став прикладом самопожертви для спонсорів відбудови церкви. –  братам Донцю Івану Миколайовичу  та Миколі Петровичу, братам Сацюкам  Миколі Олексійовичу та Володимиру  Олексійовичу. Доклали зусиль допомагаючи отцю працівники СТОВ ім.. Шевченка. Жителі надали посильну матеріальну допомогу.

Як бачимо саме людський чинник відіграв вирішальну роль у збереженні та відновленні духовного центру села Березанка Іллінської церкви.

 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.     Данилюк А. Г. Давня архітектура українського села: Етнографічний нарис. – К.: Техніка, 2008. – 256с.

2.     Історія міст і сіл УРСР. Чернігівська обл., –  К., 1972.

3.     Книга пам’яті жертв голодомору 1932 – 1933 р. р. Чернігівська обл..

4.     Лазаревський А. «Обозрение румянцевской описи Малороссии»,К. 1867 р.

5.     Ніжин: із глибини віків…:Матеріали з краєзнавства Ніжина / Л. Б. Петренко. – Ніжин: ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2008. – 428с.:іл

6.     Олександр Сергеєв «Жизнь с Богом и для людей. Отец Антоний»,            К. 2011р.

7.     Русов А. «Нежинский уезд. Статистико-экономическое описание»,          К., 71880р.

8.     А. Русов. «Описание Черниговской губернии» К. 1899г. Т. 2.8

9.     Чернігівщина. Енциклопедичний довідник, ред.. А. В. Кудрицький,          К. 1990р.

10.       Звіт сільської ради 2012р.

11.        Філіал Чернігівського облдержархіву у м. Ніжин. –

Ф – 61 оп. 1 №1012

Ф – 61 оп. 1. № 816

Ф – 61. Оп. 1 №552

Ф – 61. Оп. 1 №613

Ф – 5282 оп. 2. №991

12.       Свідчення   очевидця отця Василія

13.       Свідчення   очевидця отця Антонія.

14.       Свідчення   очевидця Пінчук К. І.

15.       Свідчення   очевидця Нікітко .М. А.

16. С. А. Макарчук Етнографія України Навчальний посібник Львів"Світ"2004 Збереження і розвиток національної духовності українців у діаспорі [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ebk.net.ua/ Book/history/ makarchuk_eu/part20/2003.htm

17.       Збереження храмів України як запорука її духовного відродження [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  www.forumpress.it

18.       Підпорядкування і зросійщення української церкви - В пазурах у двоглавого: Українство під царським гнітом (1654-1917) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.e-reading.co.uk

19.       Відроджуючи витоки православ'я[Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.krasn-rada.gov.ua

20.       Роль православної церкви і її братств в розвитку духовного життя українського народу. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  Народні блоги narodna.pravda.com.ua

Додатки

Додаток А. Архівні документи

Додаток А. 1

Р – 61 оп. 1 №1012

НКВД управління робітничо-селянської міліції Ніжинського району 1930 р.

Ніжинський РАВ повідомляє, що 17. 11. 1930 р. знявся з обліку службовець релігійного культу Ромаскевич  Стефан Савельевич. Який був в с. Березанка і перейшов на утримання своєї дочки, яка мешкає в м. Ніжині…

Додаток А. 2

Р – 61 оп. 1. № 816

Заявление

Представляя при селе 3 экземпляра формального устава Православного религиозного общества с. Березанки просим таковые зарегестрировать законным порядком, при чем заявляем, что православная община в  с. Березанка существует фактически с 1921 года. Гербовый сборы публикационные в размере 250 милионов посылаем переводом по почте.

Члены общества Иван Безрук, Козьма Безрук…

Додаток А. 3

Р – 61 оп. 1 №816

Устав религиозного общества при Рождество – Богородицкой церкви

І. Задачи общества при  Рождество – Богородицкой церкви с. Березанки:

Религиозное общество имеет целью объединение граждан православного исповедания в районе с. Березанки при Рождество – Богородицкой церкви. С этой целью Религиозное общество с. Березанка:

1) устраивает молитвенные собрания;

2) управляет имуществом, полученным по договору от местных органов Советской власти;          

3) заключают сделки правового частного характера связанные с управлением культовым имуществом;

4) участвует в съездах религиозных обществ;        

5) назначает служителей культа для совершения религиозных обрядов

Додаток А. 4

Ф – 61. Оп. 1 №552

Приказ Нежинского уездного исполнительного комитета

Во исполнение Декрета Совнаркома УССР от 22. 01. 1919 года отделение Церкви от Государства Исполком постанавливает: 1. Все церковное имуществокак – то : храмы, монастыри, кирки, костелы, синагоги и прочне молитовне дома с інвентарем об’являються народным достаянием. 2. Все церковне служители и представители религиозных культов, христианского, иудейского, … имеющие в своїм введении все перечисленные имущества, обязаны в присутствии представителя местной власти составить опись из трех экземпляров, находящегося в настоящее время  и поименованых помещениях инвентрного имущества и представить таковые в Уюритоддел. 3. Молитвенные здания и предметы культов когут бать отданы в пользование религиозных общин устав которых утвержден отделом Управления Уисполкома, и которые возьмут на себя ответственность по особому договору за сохранение помещений и предметов перечисленых в описи, того или юного молитвенного дома. Согласно инструкции

Декрет от 10. 11. 1921 г.

Додаток А. 5

Ф – 61. Оп. 1 №552

Нар. Коммисариат В. Д. в отдел ЗАГС

І. Ни приходские священники, ни кофизы, ни пасторы, ни раввины, ни прочие служители религиозных культов не имеют права выдавать кому либо из религиозных домов церковных справок, выписей, свидетельств удостоверений о рождении, смерти, браке, тем более на старых печатках, бланках указывающих на их бывшее официальное положение…

Додаток А. 6

Ф – 61. Оп. 1 №552

Нар. Коммисариат В. Д. в отдел Ликвидации 09. 1922 г.

… 8. В НКВД учреждается самостоятельный отдел по отделению церкви от государства не входящий в каное либо отделение…

Додаток А.7

Ф – 61. Оп. 1 №552

Нар. Коммисариат В. Д. в отдел Ликвидации 20. 06. 1922 г.

 4. Монахи и священнослужители монастырей не имеют аи активних ни пасивних прав в артелях, кооперативах и других хозяйственных органах

 5. Послушники имеют права вступать в артели, кооперативы и другие хоз. Организации с сохранением активних избирательных прав но без пасивних избирательных прав то есть без права бать избираемыми в правление и другие управляющие центры

Додаток А. 8

Ф – 61. Оп. 1 №613

1921 г. 15. 08.

Акт.

Мы ниже подписавшиеся жители с. Березанки, Липов-рогской волости, Нежинского уезда, прихожане Рождество – Богородицкой церкви, сего же села были созваны нашим приходским советом на общее собрание на котором слушали приказ Черниговского Губисполкома № 276… о признании церковного имущества народным достоянием, которое может быть отдано в пользование религиозной общине устав которой зарегистрирован Губ или Уисполкомом, а потому постановили: образовать при нашем храме религиозную общину Рождество – Богородицкой церкви с. Березанка. Одобрить проект устава выработанного для нашей общины. Направляем то себя двух человек по имени Грицаев Трифон Максимович и Безрук Козьма Иванович поручив им ходатайствовать перед властью об утверждении устава нашей общины в подлежащих учреждениях… Всего членов 76.

Додаток А. 9

Ф – 61. Оп. 1 №613

Устав

Рождество – Богородицкая религиозная община образована  при Рождество – Богородицкой церкви с. Березанка. Община ставит себе за целью заботу о нуждах храма. Община ремонтирует, снабжает свечами, просфорами, миррой, .. ладаном, богослужебными книгами, вообще предметами религиозного культа и заботу о нуждах священно - церковно служителей общины

Членами общины могут быть лица православного христианского исповедания обеих полов не моложе 18 лет

Прием новых членов проводиться по желанию и заявлению

За уклонение от исполнения постановлений общины за действенные или иные поступки наносящие вред моральный (материальный ) общине на члена общины может быть наложено изыскание вплоть до исключения из членов общины.  Лица исключенные из общины могут быть приняты обратно по согласию членов и подтверждающих что те исправились.

Перешедшие в секты или другие исповедания считаются выбывшими.

Управление фондами Общины осуществляется через общее собрание членов общества – через совет общины…

Каждый член Общины имеет право голосовать.

…

При освобождении вакансий священнослужителей членам общины представляется право на освободившиеся места представлять епархиальной власти своих достойных кандидатов.

Они утверждаются Епархиальной властью 

Общее собрание считается законным, когда на нем не менее одной чверти всех членов Общества.

Совет Общества избирается обыкновенным собранием закрытой баллотировкой. Или же по желанию собрания.

Совет избирается на три года.

Совет является хранителем всего имущества общины и подотчетным Общему собранию

В обязанность Совета следить за соблюдением порядка во время богослужений.

Додаток А. 10

Ф – 61. Оп. 1 №613

Главная опись имущества церкви составленная в присутствии председателя сельского ревкома Якова Адаменка

Церковь деревянная крытая железом в одной связи с таковою же при ней колокольнею

Колоколов – разной величины – 5

Престол в церкви один

Дверей -3 входных главных, одна малая из пономарей

На правой стороне алтаря находится ризница, на левой пономарня

Нагоржем  находятся три иконы

На жертовнике находится две иконы

В предалтарном иконостасе находятся разных размеров под стеклом и без стекла восемнадцать икон

 В царских вратах – шесть икон

Киотов в церкви разных размеров – 8

Деревянная гробница с колонами под мрамор над нею икона под стеклом

Икон в прочих частях храма – 52

13. Икона пред царскими вратами спускная – 1

14. Паникодилов в церкви – 2

15. Лампад в разных частях храма разной величины - 35

16. Семисвечники из лампадой за престолом – 1

17. Подсвечники – 22

18. Аналогиев – 2

19. Металических хоругв – 2

20. На сукне хоругв – 5

21. Крестов выносных – 4

22. Евангелий – 4

23. Крестов на престольных – 4

24. Патиров – 2

25. Локиц – 2

26. Дискосов – 2

27. Звездиц – 2

28. Копиев – 2

29. Проскомидейных тарелочек – 2

30. Большая медная тарелка – 1

31. Сосудов для теплаты – 3

32. Дарохранительница – 2

33. Кадил – 3

34. Облачение для престола – 3

35. Покровцев и воздухов – 15

36. Покрывал на престол – 4

37. Илитонов и платков – 4

38. Катопетась – 2

39. Ризь – 7

40. Подризников – 5

41. Набедренников – 4

42. Поясов – 5

43. Поручей – 5

44. Венцов – 2

45. Блюдо глубокое

46. Стальная умывальница – 1

47. Сосуд для освящения хлебов – 1

48. Сосуд для освящения воды

49. Плащаниц – 3

50. Шкафов – 3

51. Комодов – 3

52. Сундуков – 4

53. Фонарей – 2

54. Разных богослужебных книг – 87

55. Книг разного содержания – 92

56. Пять планов церковно-ружной земли в отдельности

57. План иконостаса - 1

58. Билетов сохранной кассы – 5

59. Церковный дом с холодными постройками: сарай, амбар, погреб, клуня

60. Церковная сторожка деревянная, покрытая железом

Председатль совета Рябуха Секретар Опанасенко.

Додаток  А. 11

Ф – 61. Оп. 1 №613

Акт 1922 г. 27 мая составлен акт в с. Березанка церковь Рождества Богородицы в том, что изъяты ниже поименованные. Акт составил Предуком Блохин в присутствии члена комиссии Точеного, священника  Рамаскевича, Грицай

Чаша одна; один диксус одна звездница; 1 лжица; 3 креста 1 из них с купорисом; 1 дарохранительница; 2 тарелочки; 1 кадило; 3 ризы средних; 2 ризы маленьких.   

Додаток А. 12

Ф – 5282 оп. 2. №991

Сведения о количестве совершенных за І полугодие 1962г. в с. Березанка.

Крещений – 12;

Браков -  -;

Погребений – 7.

Староста:  Ковтун.

Додаток  А. 13

Ф – 5282 оп. 2. №991

Проверкой на месте выявлено, что священник Рябуха Стефан Андреевич … допускает грубое нарушение соцзаконности о культах. В 1962 году, несмотря на неоднократные предупреждения, продолжает обряды крещения на дому у верующих. …  Исполком райсовета депутатов трудящихся просит снять священника Рябуху С. А. с регистрации.

Додаток  А. 14

Ф – 5282 оп. 2. №991

 Справка о состоянии антирелигиозной работы в районе.

В настоящее время в районе 14 действующих церквей. На 6 из них оформлены и поданы в 1961 г. Документы на закрытие в т. Ч. В селах: Березанка, В. Кошелёвка, Григоро- Ивановка, Комаровка, Талалаевка, Черняховка….

Исполком райсовета с/советы контролируют соблюдение соц. Законодательства о культах и всякое нарушение допущенное духовенством стремимся использовать для закрытия церквей и разоблачения служителей…

Все изъятые помещения в этом году будут использоваться по назначению.

Додаток Б.

Фрагмент карти Г. де Боплана 1627 р.

Додаток В.

А. Русов. «Нежинский уезд. Статистио-экономическое описание» К. 1880г.

Под поселением 173 (835), Пашни 1044 (222), Магазин – 1, Шинок – 1, вытряних мельниць – 10, маслобойня – 5, Дома : 1 комн – 144; 2 комн – 4; 3 комн. – 1; 4 комн. – 2; 6 комн. – 1….

Земли всех владельцев лежат общей черезполосицей (2750 полос) и остались неразмежоваными. Есть три владения среднего размера с. Березанка и хутор Голивуса… козаки – 104 (553 десятини землі), поміщицькі селяни – 37 (39 дестин

Додаток В. 1

А. Русов. «Описание Черниговской губернии» К. 1899г. Т. 2.Березанка. Нежинская волость.

Число дворов Нач. 18 в. – 36; кон. 18 в. – 74; 1858 г. – 130; 1892 г. – 148; 1896 – 165; 1897 – 149 (602 жителей). Земская школа

Додаток В. 2

Лазаревский А. «Обозренин Румянцевской описи Малороссии Выпуск 2. (Полки Киевский и Нежинский)» 1867 г.

П. п. 865. 4 – я полковая сотня. С. Березанка при Остре. Церковь Рождества богородицы. Козацких дворов – 49.

Додаток Д. Фотоматеріали

Додаток Д. 1

 Сучасний вигляд Іллінської церкви с. Березанка

Додаток Д. 2

 Храмове свято в с. Березанці. Сацюк М., Донець М.,отець Антоній, отець Василій, Нікітко М., отець Василій (с. Черняхівка)

Додаток Д. 3

 Іллінська церква до реставрації. 2000 р.

Додаток Д. 4

Сучасний вигляд Іллінської церкви с. Березанка

Додаток Д. 5 

 Ікона «Святий пророк Ілля»

 Додаток Е

 Отець Антоній на титульній сторінці брошури

Додаток Е. 1

 Роздуми та спогади отця Антонія

... Я сидел на печке, сделал из пустых спичечных коробков поезд, и ездил по печке. Пришла соседка Васька (так звали) и стала говорить с мамой о штундах-баптистах. Я услышал и подумал (раньше я слышал Евангелие и другие книги): «Господь послал апостолов проповедовать одну веру, а не две, значит одна правильна, а другая нет». Бросил игрушки и думаю: «Как узнать, какая вера правильная? Если мы неправильно веруем, то, когда Господь придет судить, он папу, маму и меня бросит в огонь. Скажет: вы неправильно верили». Вечером стоял во дворе. смотрел на небо. Было много звезд и я подумал: «Я на небо не могу залезть, чтобы спросить Бога, как правильно верить, а сам еще не умею читать». Заплакал, вспомнил, что я слышал, что Бог все видит и все знает, подумал, что он и меня видит, и знает, что я хочу правильно верить. «Когда я вырасту, Бог меня научит, как правильно верить. А как же жить до тех пор, пока узнаю правильную веру?». И ответил себе: «Так, чтобы меня никто не ругал».

... На печке забил в потолок гвоздь, прицепил сковородку, дал сестре (три года ей) ложку в руку, и сказал: стучи по сковородке, звони в церковь. А сам привязал баночку к веревке, сделал кадило, и хожу по хате кажу, как священник. Мне было восемь лет. Значит, с малолетства призван быть священником.

Додаток Е. 2

Олександр Сергеєв «Жизнь с Богом и для людей. Отец Антоний», К. 2011

Познакомился я с батюшкой как будто совершенно случайно, а с духовной точки зрения - по Промыслу Божиему.

Я зашел в его убогую (в прямом смысле слова) хибарку под железной крышей в селе Хотиновка Носовского района Черниговщины. В крошечной келье - печка, аналой, на котором громоздились пачки поминальных записок (они лежали и на окне), узкая кровать.

У сухопарого седовласого старца радостно, какой-то сияющей приветливостью светилось лицо. Речь ласковая, тихая, почти застенчивая, движения спокойные. И необыкновенная внутренняя красота духа. Таким было первое впечатление. Я подумал тогда, глядя на его скромную обстановку и молитвенную жизнь: «В такой убогой келье живут угодники Божий». Отец Антоний прервал мои размышления словами: «Возле храма кирпичный дом для приезжих, с крещальней, кухней и библиотекой. Там и заночуете. А пока пойдемте в храм помолимся».

Мы пошли к старинной казачьей деревянной сельской церкви в честь Воздвижения Креста Господня (таких много было на Черниговщине, и множество из них отец Антоний за долгие годы возродил и спас от разрушения). Было холодно, но в храме топилась большая «буржуйка», сделанная батюшкой из обыкновенной железной бочки. Пономарь принес дров, и в печи весело затрещал огонь. Пока отец  Антоний облачался в алтаре, я разглядывал необычные росписи храма, сделанные им. Исполненные, говоря светским языком, в «лубочной» манере (на языке художников такой стиль именуется «примитивизмом»), они полны были детской радостности и непосредственности, как и древние фрески первых христиан, где нехитрые сюжеты изображали рыбок и овечек, и Доброго Пастыря, и виноградную лозу с пальмовой ветвью. Отец Антоний вышел из алтаря и стал читать акафист Божией Матери. Читал тихим ровным голосом…

Додаток Ж.

Копія документу

 Додаток Ж. 1

Копія документу