Виховний захід «Чортомлицька Січ – традиції та звитяга українського народу»

Дидактична мета: подати учням нові й поглибити вже існуючі в них знання та навички  по темі Козацька доба в історії України. Докладніше познайомити учнів з історією існування Чортомлицької Січі та одним з її отаманів Іваном Сірком

Розвиваюча мета: розвинути в учнів уміння застосовувати свої знання та навички, яких вони набули на уроках історії та в процесі позакласного виховання.

Виховна мета: виховати в учнів потяг до поглиблення своїх знань про козацькі часи, сприяти формуванню почуття патріотизму та поваги до історії рідного народу в учнівсь­кому середовищі.

Форма проведення: усний журнал

Обладнання:  стіл ведучого; стіл для виступаючих;  шкільна дошка; плакати з написами афоризмів і висловлювань відомих людей козацьку добу, та ілюстрації до теми;

Проведення заходу

Кожну сторінку озвучують учні

І сторінка

Розташування і зовнішній вигляд Чортомлицької Січі

Чортомлицька Січ знаходилася на острові Чортомлик або Базавлук при впадінні в Дніпро приток: Чортомлик, Підпільна і Скарбна (тепер біля села Капулівки Нікопольського району).

Згідно з археологічними дослідженнями, це був військовий городок на Чортомлицькому Розі, що мав близько 2 км в окружності і був оточений сімома річками — Чортомлик, Скарбна, Скажена, Корівка, Прогній, Павлюк і Підпільна. Сама Січ знаходилась на північній частині півострова, що не затоплювалась весняною повінню і займала 1050 квадратних сажнів, височіючи на поверхневими водами на 8,5 м, в той час як південна, значно більша, частина Чортомлицького Рогу була полога й підтоплена, і уявляла собою плавню з гіллястими деревами поміж велетенських кам'яних брил та болотяного різнотрав'я. Довкола Січі було викопано рів і насипано земляний вал в 13 метрів заввишки, де влаштовано бійниці, набито дерев’яні палі й встановлено плетені, наповнені землею коші. Для виходу по воду на Чортомлик та Скарбну в земляному валу зроблено було вісім пролазів, через які могла пройти одна людина; біля кожної з них стояла бойова вежа, а всередині Січі була зведена висока вежа для стрільби. Крім цього, навколо січового майдану, за козацьким звичаєм, стояло 38 куренів для запорожців — військових підрозділів, що мали окрему будівлю, де постійно перебувало 150-200 козаків зі своїм курінним отаманом. Загалом на Січі перебувало від шести до десяти тисяч козаків.

Крім того, акти 1659, 1664 й 1673 років свідчать, що на Чортомлицькій Січі існувала церква Покрови Богородиці: 1664 року кошовий отаман Іван Щербина писав гетьману Івану Брюховецькому, що церква ця раптово згоріла, так що духовенство навіть не встигло вихопити церковного начиння.

Причина перенесення Січі з Микитиного Рога в гирло Чортомлика, на думку Яворницького, криється у більшій зручності місцевості біля Чортомлика порівняно з Микитиним Рогом. Річ у тому, що місцевість Микитиного Рога, досить висока і з трьох боків зовсім відкрита, мала досить значні недоліки у стратегічному розумінні: татари, кочуючи по лівому березі Дніпра, просто навпроти Січі, могли стежити за діями запорізьких козаків і передбачати всі їхні плани й задуми. Ця незручність могла бути причиною залишення козаками Січі на Микитиному Розі й перенесення її нижче, на ріку Чортомлик.

Чортомлицька Січ вважалася січчю, яка переважала над іншими, тому папери, що виходили з цієї Січі, рідко підписувалися з означенням її місця: «Дано в Січі при Чортомлику», «Дано в Чортомлицькій Січі», а перевалено взагалі не мали вказівок на місце: «З Січі запорізької», «Дано на Коші Січі запорізької», «Писано на Коші запорізькому», «З Коша запорізького», причому під Січчю розумілася саме Чортомлицька.

ІІ сторінка

 Історія Чортомлицької Січі

Заснування Січі

Чортомлицька Січ була заснована запорозьким отаманом-гетьманом Іваном Лутаєм у 1652 році.

Діяльність Січі

Всенародне визнання і гучна слава Чортомлицької Січі поширились в часи отаманства Івана Сірка (1659—1680), який з 1663року проживав виключно на Чортомлицькій Січі, де протягом 15 років обирався кошовим отаманом, здобувши всенародне визнання своїми військовими заслугами. З часів Гетьманщини, збройними силами якої виступало Військо Запорозьке, утверджується термін «Низове Військо Запорозьке», військово-політичним центром якого стала Чортомлицька Січ. Як опозиційна військова сила, вона перебувала у скрутному становищі з першого дня свого заснування в часи Гетьманщини. А так зване Андрусівське перемир'я 1667 року, укладене між Річчю Посполитою та Московією, значно погіршило становище Запорозької Січі, яка потрапила у подвійну немилість обох держав. Чортомлицька Січ стала першої Січчю, що мала трьох ворогів: Річ Посполиту, Московію та Кримське ханство в союзі з Османською імперією. Тому січовики виступали у ролі союзників своїх ворогів, щоби за допомогою одного ворога побити іншого. Це пояснює їх об'єднання з Мазепою. Хоча вони й ворогували з гетьманом, проте разом з ним виступили проти Петра І.

Зруйнування Січі

Дізнавшись про допомогу запорожців Мазепі, царський уряд направив на Січ військо під проводом полковника П. Яковлєва. Прямуючи на Січ, війська нищили козацькі містечка й села. Було спустошено й містечко Переволочне, де Ворскла зливається зДніпром. Козацьку залогу, що стояла там, було вирізано, а флотилію козацьких човнів спалили. Проте захопити і зруйнувати Січ із першої спроби не вдалося, до того ж війська зазнали чималих втрат. На допомогу Яковлєву прийшов загін компанійського полковника Гната Галагана, так як він добре знав Січ та її околиці, і облудно пообіцяв січовикам недоторканність. Оборону Січі очолив наказний отаман Яким Богуш, який наказав козакам відкопатися від берега, після чого в прокопаний рів потрапили води Чортомлика, а сама Січ опинилася на острові.

14 травня 1709 року Карл ХІІ відновив воєнні дії; того ж дня три полки московської армії обступили Чортомлик. Кількасот запорожців, що перебували в той час на Січі, оборонялись, застосовуючи січову артилерію; близько 350 нападників загинуло, понад 150 було поранено. Але запорожцям не вдалося утримати оборону і, сівши на човни, вони подалися вниз по Дніпру. Московські війська увірвалися в Січ, захопили 36 гармат та іншу зброю, в тому числі й козацькі човни. Виконуючи наказ, московський полковник стратив усіх полонених, а потім зруйнував січову фортецю, спалив курені й військові будівлі, після чого спустилися по Дніпру і почали хапати й страчувати навіть тих козаків, які перебували на промислах і не брали участі в військових подіях.

26 червня 1709 року московський цар Петро видав грамоту-звернення до українського народу, де було сказано: «Віддавна відомо про постійні свавілля й непослух мінливих і непокірних запорожців. Як бунтівники й непослушники, вони підлягають знищенню і заслужили страти».

Відновлення Січі

Після 1709 року запорожці намагалися відновити Січ на річці Кам'янці, але при ворожому наставленні Петра І відступили на територію Кримського ханства і 1711 року заснували Олешківську Січ.

ІІІ сторінка

 Запорізький кошовий отаман Іван Сірко.

Життя і діяльність Івана Сірка нерозривно пов'язана з першими трьома десятиріччями існування Чортомлицької Січі. Понад 15 разів січовики обирали його кошовим отаманом. І навіть тоді, коли Іван Сірко не займав цю важливу посаду, він залишався неформальним лідером і користувався безсперечним авторитетом, і не лише на Запорожжі. В усій Україні - Лівобережній, Правобережній, Слобожанщині  - в 50-70-і рр. XVII ст. не було більш популярної людини, аніж Іван Сірко.

Загальне визнання  і безмежну вдячність сучасників викликала очолювана Іваном Сірко героїчна боротьба козацтва проти  турецько- татарських агресорів. Іван Сірко  вважав головною метою кожного походу рятування  полонених, звільнення невольників, що маялися в тяжкому рабстві в султанській Турції  та Кримському ханстві. В цьому полягав людяний характер діяльності  запорізького лицаря. Великий талант полководця, особиста  хоробрість, мужність та відвага з'єднувалися  в ньому з безмежною  відданістю справі народу.

Іван Сірко був відомий в Європі та Азії, про нього писали в Польщі, Німеччині, Швейцарії  та інших  країнах, за його діями  в боротьбі проти турецького й татарського нашестя пильно стежили скрізь. Сірко перебував у переписці та був особисто  знайомий  з багатьма титулованими й сановними особами-царями, королями, ханами, гетьманами, полководцями.

На чолі з Сірко запорожці  проводили постійну розвідку в степах та низов`ях Дніпра, улаштовували засідки біля переправ та вздовж шляхів, несли  караул на "морських розливах", розгромлювали орди, що  поверталися з Криму із полоненими та здобиччю. Він провів біля ста великих й малих походів — у Крим, на ханські володіння та ногайські улуси, давав відсіч ординцям, що втручалися на територію України, намагався завадити грабіжницьким нападам.

Це були походи у різних напрямках: на Крим, Очаков, Аккерман, Бендери, на володіння буджацьких орд, на Чорний та Кучманський шлях. Ходили на човнах по Дніпру, на чайках - по морю, на конях - степом. Розміщувалися звичаєво табором, були у козаків і гармати.

Цілком віддаючи себе боротьбі проти Кримського ханства та Турції, справі захисту України від ворожого нашестя, Сірко інколи випускав з поля зору проблеми загальноукраїнського масштабу. Його політичний світогляд був дещо обмеженим. Так, зокрема, він недооцінював діяльність гетьманів щодо становлення української держави, та мимоволі порушував їхні плани. Не прийнявши у 1654 р. разом з Запорізькою Січчю присяги  на вірність царю, Сірко інколи підтримував старшину саме промосковської орієнтації.

ІVсторінка

Сірко Характерник

Вважалося, що Сірко лежить у землі без голови: череп деякий час «мандрував» — до Москви в антропологічну лабораторію, до Нікополя, й нарешті опинився у Дніпропетровському історичному музеї. На хресті, що стояв на могилі Сірка, деякий час, був напис: «Хто буде сім років перед Великоднем виносити по три заполи на мою могилу, то буде мати таку силу, як я, і знатиме стільки, скільки я». Саме тут варто звернутися до феномена «характерництва». Майже всі козацькі гетьмани, кошові отамани і знамениті полковники були «характерниками» (серед них — Дмитро Байда-Вишневецький, Іван Підкова, Самійло Кішка, Северин Наливайко, Петро Сагайдачний, Максим Кривоніс, Іван Богун, Данило Нечай і найбільший характерник із них — Іван Сірко). Це козаки, які володіли магією, — могли бачити майбутнє, події, що відбувалися за сотні кілометрів в інших краях, впливали на свідомість людей, неживу природу, лікували смертельні рани (навіть ставили на ноги мертвих!), знаходили скарби, виходили сухими з води («на Дніпрі войлок прокладуть і йдуть»). Відомо, що під час одного з походів Івана Сірка в Крим вітер видув силу-силенну води з Сиваської затоки, завдяки чому козацьке військо перейшло її вбрід і увірвалося на півострів у неочікуваному для татар місці — а потім так само повернулося на материк. Офіційна церква звинувачувала «характерників» у чаклунстві.. Сучасник так писав про кошового: „Іван Сірко – превеликий колдун. Недарма його турки називали шайтаном”. Для воїнів ісламу, потурчених він і справді був лихим воїном...

Турки і татари прозвали Сірка Урус-Шайтан.

Ще за життя Івана Сірка про нього ходили легенди, про його подвиги складалися думи й пісні. Знаменитий лист-пародію запорозьких козаків султанові Оттоманської Порти, невідомо коли і ким створений (маємо його варіанти ще з початку XVII ст.), народна пам’ять пов’язала саме з цим легендарним кошовим. На всесвітньовідомій картині Іллі Рєпіна „Запорожці пишуть листа турецькому султану” відтворено образ Сірка, хоча про портретну подібність говорити важко – адже до нас не дійшла іконографія героя.”

Vсторінка

Розважальна «Міні - вікторина»

Пропонується всім бажаючим створити дві команди та відповісти на запитання

І тур . «Далі, далі, далі...».

Команди розміщуються в класі за столами. Ведучий ставить запитання, на які команди   мають дати відповідь хто швидше. За кожну правильну відповідь команда отримує 5 балів. Завдання команди — за 1 хв дати якомога більше правильних відповідей.

Запитання.

1.     Він виготовляє пушки. (Пушкар)

2.    За його гетьманування Україна возз’єдналася з Московією.

                                                                                          (Б. Хмельницький)

3.    Який козацький отаман зображений на картині «Запорожці пишуть листа турецькому султану» (Іван Сірко)

4.    Як називався козацький човен? (Чайка)

5.    Цей гетьман мав подвійне прізвище. (Конашевин-Сагайдачний)

6.    Він заснував Запорозьку Січ. (Дм. Вишневецький)

7.    Пароль січовиків. (Пугу)

8.    Він загинув на о. Хортиця, повертаючись з бойового походу.

                                                                                       (Князь Святослав)

9.    Коли остаточно було ліквідовано Запорозьку Січ? (1775р.)

10.  Хто зруйнував Січ? (Російський генерал Текелія)

11.  Як називали козаків, яких записували в окремий список і які корис­-                 

тувалися значними привілеями? (Реєстрові)

12.  Коли був укладений перший реєстр? (1572р.)

13. Назва церкви на Чортомлицькій Січі? (Покрови Богородиці)

14.  Кого з козаків називали святими? (Непитущих і тих, хто не палив)

15.  Одна з основних умов прийому на Січ. (Християнська віра)

16.  Яку віру сповідували козаки? (Православну)

17.  Люди якої національності приймалися до козацького товариства?

                                                                                                     (Будь-якої)

18.  Яка форма правління була на Січі? (Військова республіка)

19.  В чому полягав ідеал життя січовиків? (Рівність, воля, братерство)

20.  Народ стверджує, що він був чаклуном, його ім’ям татари лякали дітей. Історики ставлять його ім'я поруч з Чингісханом і Тамерланом. Хто він? (Іван Сірко)

21.  Які знаряддя праці мав при собі козак? (Сокира, коса, лопата)

22.  Як звали останнього гетьмана України? (Кирило Розумовський)

23.  Хто і про кого сказав:

а)    «Гніздо свавілля і зухвалості». (Катерина II про Запорозьку Січ)

б)   «Вона сильніша, могутніша, згуртованіша, а в гніві не терпить запе­ -

 речення». (Старшина про чернь)

24.  Скільки існувало січей (Вісім)

25.  Що таке клейноди? (Символи влади)

26.  Назвіть козацькі клейноди? (Прапор, тризуб, герб, булава)

Оголошення підсумку І туру змагання

II тур ««Що означає козацьке слово?»

Команда, яка вирішила, що дійшла правильної відповіді, має задзвонити в дзвоник (це робить капітан) або підняти руку. За правильну відповідь команда отримує 20 балів. Якщо ж команда дає неправильну відповідь, то її суперники мають ще 20с на обговорення правильної відповіді.

Якщо всі три команди дають неправильні відповіді, то запитання передається в   зал. Глядач, який дав правильну відповідь на запитання отримує 3 бали і має право передати їх будь-якій команді.

Під час гри з уболівальниками ведучий пропонує їм дати відповіді на запитання. Глядач, який першим дав правильну відповідь на запитання, отримує 5 балів і має право передати їх будь-якій команді

Завдання:  поясніть значення слова

 1. Булава. (Дерев'яна палиця з кулею вгорі, яка може бути оздоблена

коштовним металом і камінням; ознака влади.)

2. Писар. (Перший помічник кошового, перекладач.)

3. Жупан. (Верхній одяг козаків.)

4. Китайка, (Різновид тканини.)

5. Оселедець. (Пасмо волосся на голові козака.)

6. Курінь. (Приміщення, де жили козаки, військова одиниця.)

7. Чайка (корабель козаків.)

8. Каламар (символ влади військового писаря.)

9. Корогва (прапор.)

10. Кіш (козацький уряд, ставка кошового отамана.)

Оголошення підсумків ІІ туру

ІІІ тур «Назвіть ім’я отамана»

1. Про нього ще за життя ходили легенди, народ складав пісні. Його вісім разів обирали кошовим отаманом, він здійснив 55 переможних походів на ворога. Народ стверджує, що він був чаклуном, його ім’ям татари лякали дітей. Історики ставлять його ім'я поруч з Чингісханом і Тамерланом. Хто він? (Іван Сірко)

2. Перед ним поставили вимогу: зректися своїх козаків, а за це він от­римає волю й маєток. Він відповів: ні. У 85-річному віці його відпра­вили на Соловки. 25 років він просидів у ямі. У 1801 році був по­милуваний царем, але відмовився залишити Соловки. Помер у віці 112 років на Соловках. Про кого йде мова? (Про останнього кошового отамана Запорозької Січі — Петра Калнишевського)

3. Своїм життям він поєднує три сторіччя. Народився в XVII ст., жив — у XVIII, помер — у XIX ст. Хто він? (Петро Калнишевський)

4. Його героїчне життя й трагічна смерть оспівані в піснях і легендах. Сам хан татарський пропонував одружитися з його дочкою. Його серце турки вирвали з грудей, спалили, попіл змішали з вином і ви­пили, сподіваючись, що його мужність і честь перейдуть до них. Про кого йде мова? (Про Дмитра Вишневецького)

 Підведення підсумків гри та виховного заходу загалом

Іван Сірко

Місце поховання Івана Сірка