Використання матеріалів краєзнавчих музеїв на уроках історії – ефективний засіб при вивченні регіональної історії

Музей — це науково-дослідницька  і  науково-освітня установа, яка виконує на основі музейних предметів функції документування, освіти і виховання. Соціальні функції музею здійснюються в процесі комплектування,   обліку,   зберігання, вивчення, експонування і пропаганди музейних зібрань.

Виникнення музеїв пов'язане з суспільними потребами у збереженні і вивченні документальних пам’яток матеріальної і духовної культури народу, природних об'єктів.

У ході розвитку музейної справи визначилися основні напрями діяльності музею: науково-дослідний і культурно-виховний.

Серед основних профільних груп музеїв виділяють: природничо-наукові, історичні, літературні, художні, архітектурні, музеї науки і техніки та ін.

Найпоширенішу групу  музеїв  комплексного профілю представляють краєзнавчі музеї, які створюються на основі вивчення особливостей історичного розвитку природи, господарства і населення конкретної території.

Поряд з державними музеями функціонує велика кількість музеїв на громадських  засадах. Широкого поширення набули також і шкільні краєзнавчі музеї.

Використання вчителем на уроці музейних матеріалів є одним з ефективних засобів вивчення історії. 

Учні більш ґрунтовно і свідомо засвоюють історичний матеріал тоді, коли вони безпосередньо його спостерігають. Найкращим засобом пізнання історичних пам'яток    - є вивчення оригіналів. Єдиним методом забезпечення такого систематичного вивчення є використання краєзнавчого матеріалу, що часто знаходиться якраз в стінах музеїв. Особливо важливо це враховувати при вивченні історії рідного краю. Місцевий матеріал, з одного бо­ку, — засіб активізації пізнавальної діяльності учнів і конкретизації загальноісторичних подій, а з іншо­го, — частина системи знань з віт­чизняної історії. Практика засвід­чує, що використання краєзнавчого матеріалу на уроках не тільки не викликає перевантаження учнів, а навпаки, значно полегшує засво­єння курсу історії, робить знання учнів більш міцними і глибокими.

Як же правильно застосовувати такий потужний засіб навчання?

В педагогічній літературі можна знайти чимало рекомендацій з цієї теми.

Найбільш поширені є такі варіанти:

1.    Пояснення учителем навчального матеріалу із залученням фондів музею – це можуть бути копії краєзнавчого музею чи оригінали з шкільного краєзнавчого музею;
2.    Поєднання пояснення учителем навчального матеріалу з самостійною роботою учнів над експонатами.

3. Можливий  і третій варіант - коли учні самостійно досліджуюуть музейні експонати як джерела інформації без допомоги учителя за розробленими схемами, пам'ятками.

У шкільній практиці склалися різноманітні форми використання музейної експозиції і фондових матері­алів на уроках: (Їх ви можете побачити на слайді) 1) розробка, організація і проведення в музеї уроків, навчальних екскурсій; 2) використан­ня вчителем музейних предметів і експонатів як наочних посібників на уроці; 3) організація бесід, рольових ігор; 4) підготовка доповідей і повідомлень учнів з матеріалів екскурсії на уроці; 5) написання творів, пов'язаних з одержаними враженнями і здобутими знаннями в музеї; 6) організація шкільних факультативів.

Специфіка пізнавального процесу в якому задіяні музейні експонати  виявляється в тому, що вже відомі події і явища підкріплюються задокументованими музейними предметами. Наочність не тільки стимулює спостережливість, а й формує навички предметного сприймання при вивченні конкретного експоната чи, реліквії.

Слід пам'ятати, що у дітей більше розвинуте конкретне мислення, в той час як у дорослих переважає абстрактне. Тому і здатність до зорового переживан­ня у дітей розвинута більше, ніж у дорослих. Школярі дають роботу очам і вчаться бачити, сприяючи активізації, поглиблюючи запам'ятовування, розвиваючи уявлення.

Безпосередній контакт з музейною реліквією викликає у школярів почуття особистої причетності, підсилює їх образне уявлення про ці події і явища.  Викликаючи різноманітні емоції у школярів, вона одночасно створює основу для виховного впливу, а пізнання через емоції — найефективніший шлях у вихованні переконань, моральних цінностей і норм, естетичних ідеалів.

В процесі роботи з музейними експонатами виробляються функціональні компетенції учня.  

Ніжинський краєзнавчий музей імені Івана Спаського  містить в собі великі наукові фонди. Його експозиції сягають найдавнішої історії Ніжинщини. Саме сюди ми можемо привезти своїх учнів під час навчальної практики чи канікул.  

Варто не забувати, що працівники музею активно займаються науково-пошуковою діяльністю, і з радістю діляться з вчителями та учнями своїми науковими доробками, дають можливість зняти копії з документів.

Наприклад я неодноразово зверталась до працівників музеїв по допомогу, при написанні наукових робіт, особливо воєнного періоду. 

Ми вчителі сільських шкіл. І більшість знаходиться досить далеко від райцентру. Ми не в змозі возити дітей сюди кожного разу коли б цього забажала наша педагогічна фантазія. Однак якщо не маємо можливості відвідати краєзнавчий музей, чи принести на урок оригінали музейних експонатів, нам можуть допомогти новітні інформаційні технології. Наприклад шляхом створення презентації, показу фото зроблених в музеї.

 В більшості шкіл є якщо не музейні кімнати то світлиці. Вони мають безцінний матеріал для вивчення побуту рідного краю. Діти можуть не тільки побачити за склом, а й доторкнутися до сорочки в якій ходили сільські дівчата, взяти до рук велику дерев’яну ложку, личаки з кори, чи глечик запечений в печі. Все це переслідує не тільки навчальні цілі, а й є потужним виховним чинником, фактором єднання з рідною землею.  Привівши учнів до світлиці можна дати можливість пофантазувати. Запропонуйте дітям уявити свою прабабусю коли вона порається біля печі чи колише в люльці своїх діток.

Інколи в музеях шкіл можна знайти не тільки народознавчий матеріал. Протягом післявоєнних років в школах велась діяльність так званих «Червоних слідопитів». Мені власне, пощастило працювати в Черняхівській школі де залишились фотоальбоми і деякі листи переписки слідопитів з визволителями села від нацистської окупації. Згодом я познайомилась з колишньою піонервожатою Дзюбою Ганною Іванівною. В неї я зробила чимало фотокопій листів визволителів. Ці листи допомогли розширити відомості про визволення села. На основі них були  написані наукові роботи на конкурси.

Наприклад цінними виявились свідчення визволителів Баранова Тимофія та Чурюкіна Дмитра. Вони погодинно описали події тих днів, надіслали схеми бойових позицій.

Ми використовували ці фото і на уроках під час вивчення періоду другої світової війни.

Особливу зацікавленість в учнів викликали і фотоальбоми пізніших часів. В них вони часто знаходили своїх батьків, знайомих і навіть вчителів. В результаті історія ставала ближчою для їх свідомості.

Використання таких форм методичної діяльності вчителя посилює інтерес учнів до навчального предмету, спонукає до пошуку, розвиває навики дослідницької діяльності як у педагога, так і в його вихованців.

Місцевий матеріал, з одного боку, – засіб активізації пізнавальної діяльності учнів і конкретизації загальноісторичних подій, а з іншого – частина системи знань з вітчизняної історії. Практика доводить, що використання краєзнавчого матеріалу на уроках не тільки не викликає перевантаження учнів, а навпаки,  значно полегшує засвоєння курсу історії України, робить знання учнів більш міцними та глибокими.

Ефект у навчально-виховному процесі краєзнавчий матеріал дає тоді, коли він:є не тільки засобом ілюстрації і конкретизації загально історичних подій та явищ, а й джерелом здобуття нових знань, розширення наукового світогляду учнів;

зручний для порівняння, оскільки його можна співставити із загально- українським;

тісно пов'язаний із загально історичними подіями і розкриває специфічні особливості розвитку краю.

Висновок

Використання матеріалів музеїв у процесі навчання та виховання учнів має свої особливості порівняно з іншими засобами впливу на школярів.

По-перше, значно пожвавлюється пізнавальна діяльність учнів на уроках. Навчальні заняття в музеї викликають певний інтерес і стимулюють допитливість учнів.

По-друге, музейні матеріали розкривають живу історію, дають необхідні знання із повсякденної діяльності людини на різних етапах суспільного розвитку.

По-третє, краєзнавчий матеріал націлює на розвиток почуттів патріотизму та національної гідності. У школярів та інших відвідувачів шкільного музею виникає бажання пишатися власною історією.

Схема використання музейних матеріалів у практиці роботи вчителя історії за принципом характеру виховного впливу передбачає використання різних методичних форм роботи на уроках та у позаурочний час.

- навчальна робота (уроки історії України і всесвітньої історії)

- позакласна і позашкільна робота з історії (виховні заходи, екскурсії, зустрічі із цікавими людьми, участь у конкурсах учнівських робіт та заходах, які проводять інші організації).

Використовувати  музейний матеріал   можна по-різному: під час викладу вчите­ля, у повідомленні або доповіді учня, на лекції, бесіді, на екскурсії чи  семінарському занятті, під час ро­боти з книгою, картою.