Історія села Черняхівка

                        Пісня про Черняхівку

Хвилюються жита в подолі золотім,

І солов’ї в садах співають дзвінко,

За цей щасливий спів,і ласку матерів,

Люблю тебе я рідна Черняхівка.

Люблю тебе за луки запашні,

І за сади зелені над рікою,

І за людей твоїх не знаючих покою,

Люблю слухати гуркіт тракторів.

Шумлять мотори рівно,

гулко й дзвінко,

За все це я так люблю тебе,

Живи, красуйся рідна Черняхівко.

(Слова: Зеленського Миколи Андрійовича)

 1. Вступна частина

1.1.Коротка характеристика маршруту, мета, завдання

Маршрут пролягає територією земель Черняхівської сільської ради. Наш туристсько-краєзнавчий маршрут має навчальний напрямок. Протяжність основного  маршруту 7 км 500 м. Тривалість екскурсії 3 години. Маршрут розрахований на екскурсії для учнів старших і середніх класів в урочний та позаурочний час а також гостей села. 

Мета експедиції:

-                     організувати маршрут для проведення навчальної і виховної роботи з питань історичної спадщини рідного краю;

-                     виховувати в учнівської молоді любов до рідного краю, шанобливе ставлення до його історії, духовної спадщини;

-                     створити умови для виховання громадянської свідомості учнів на прикладі подій історії рідного села;

-                     стимулювання бажання вивчати і зберігати надбання наших пращурів;

Завдання експедиції полягає у зборі та систематизації краєзнавчого матеріалу, активізації пошуково-дослідницької діяльності учнів, дослідженні і поглибленому вивченні історії населеного пункту, розкритті подій, що відбувалися на території села, доведенні до широкого загалу туристсько-краєзнавчих можливостей села Черняхівки, популяризації краєзнавчих матеріалів, ознайомлення односельців з маловідомими сторінками історії рідного села.

Інформація, отримана під час експедиції, відображена у конкурсній роботі, стіннівці, буклеті «Черняхівка», виховному заході «Мала моя Батьківщина» і може бути спрямована на допомогу студентам, учителям історії, використана при організації роботи краєзнавчих гуртків, проведенні позакласних заходів, краєзнавчих конференцій, написанні рефератів, пошуково-дослідницьких, конкурсних робіт.

Відображення експедиційного пошуку

1.                Загальні відомості про населений пункт

Село Черняхівка розташоване на берегах невеликої річки Гнилиця, що є притокою річки Остер. До Черняхівської сільської ради також належить село Лісове, що раніше було хутором і розташоване від центру села Черняхівка за 7км.

За 6 км від села Черняхівка проходить державна дорога Київ-Москва з твердим покриттям. До районного центру Ніжин – 12 км. Село Черняхівка розташоване на північний схід від міста Ніжина. Найближча залізнична станція Крути (8км) на залізниці Москва – Київ.

Поблизу села – лісові масиви, урочища “Луки” і ”Гадилове”,  хвойні ліси. [1]

1.2. Список екскурсійних об’єктів

1.                Черняхівський НВК «ЗНЗ - ДНЗ» І – ІІІ ст.

2.                Братська могила та пам’ятник воїнам визволителям села

3.                Пам’ятний знак Т. Г. Шевченку

4.                Будинок культури

5.                Сільська рада

6.                Річка Гнилиця

7.                Обеліск пам’яті односельцям загиблим у Вітчизняній війні

8.                Церква християн віри євангельської

9.                Фельдшерсько-акушерський пункт

10.           Православна Свято - Троїцька церква

11.           «Чернеча гора»

12.           «Колгосп»

13.           Пам’ятний знак (хрест) жертвам Голодомору

2. Довідкові дані про маршрут

2.1. Тематика

Екскурсія історичними місцями села Черняхівка.

2. 3. Вік учасників на який розрахований маршрут

Середній та старший шкільний вік, студенти та всі бажаючі дорослі

2. 4. Сезонність

Всі пори року

2. 5. Спосіб пересування

Піший чи з допомогою велосипеда

2. 6. Відстань

7км. 500м.

3. Схема маршруту з позначенням нитки маршруту, місць відпочинку, краєзнавчих об’єктів

4.     Опис оглядово-пізнавальних об’єктів на маршруті

1. Черняхівський НВК «ЗНЗ - ДНЗ» І – ІІІ ст.

Черняхівська школа має свою історію, що починається з 1874 року (по деяких даних 1887 року). Тоді  була  відкрита  трьохкласна  земська  школа,  в  якій один учитель навчав   63 учні. А вже в 1915 році в школі   навчалось 107 учнів. 

Під час імперіалістичної та громадянської воєн навчальний процес був призупинений. Свою роботу   школа поновила в 1923-1924 роках. 

В  1933 році  школа  в  селі  Черняхівка  стає  семирічною. В 1938 році комуністичною владою було прийнято рішення розібрати сільську церкву та на її місці збудувати школу. Війна призупинила будівництво школи і добудовували її в післявоєнний час. В 1952 році будівництво було закінчено і школі   надано статус середньої. Перший   випуск  учнів,  які  одержали  атестати  зрілості, відбувся в 1955 році.

У 1978 році за короткий термін була  збудована  нова будівля школи на 450 місць, де діти навчаються і тепер.

З відкриттям у 2012 році при школі дитячого садка, школу реорганізовано в Черняхівський НВК «ЗНЗ - ДНЗ» І – ІІІ ст.

 2008 рік. Черняхівська школа святкує свій 30-річний ювілей. Почесними гостями на святі були В'ялий Микола Петрович, санітарний лікар та відмінник охорони здоров’я України, Прокопець Іван Іванович, начальник відділу збереження цінностей  національного банку України (Додаток Х).

Відродження українських традицій, збагачення духовності підростаючого покоління є невід’ємною частиною життя школи. Для розвитку особистості в школі працюють  гуртки    художньої   самодіяльності    та  туристсько-краєзнавчий. За час свого існування школа виховала і навчила багато учнів,  які своєю працею прикрашають і прославляють рідний край. Це  вчителі,  лікарі, інженери,  художники, військові, водії, хлібороби.   І через  багато років колишні учні, тепер   солідні   люди   із   побілілими    скронями повертаються   до  рідної  школи,   щоб  вклонитися вчителеві,  володареві  слова  і  пера.

    Виховна робота  в школі проводиться за такими напрямами: громадянсько-патріотичний, морально-правовий, екологічний, художньо-естетичний, трудовий, фізичний, формування здорового способу життя, сприяння творчому розвитку особистості. Науково-методична проблема  школи - «Забезпечення індивідуального    розвитку   школярів   шляхом диференціації    навчання   та впровадження нових педагогічних технологій,  формування загальнолюдських  цінностей ». (Додаток А, Додаток А. 1).

2. Братська могила та пам’ятник воїнам визволителям села

Пам’ятник визволителям села було споруджено в 1967 році напередодні  святкування дня перемоги 9 травня. Тоді ж було здійснене і урочисте перезахоронення визволителів у братську могилу (Додаток Б. 3).

Визволителями Черняхівки стали солдати 60 армії Центрального фронту (командуючий армії генерал Черняхівський), 7-го механізованого корпусу (керував генерал Корчагін ), артилерійського корпусу (полковник Чурюкін Д.Ф.), 25-та механізована бригада гвардії підполковника Ф.В. Артамонова.           (Додаток Б. 2). Їх шлях пролягав з м. Бахмач. Наступним пунктом, який їм потрібно було звільнити був Ніжин – важлива вузлова станція на шляху до Києва. Це розуміли і радянські солдати і німці. Села Бурківка та  Черняхівка лежали на шляху до Ніжина, тому їх потрібно було звільнити в першу чергу.

Звільнення Черняхівки почалося о 6 годині ранку 13 вересня 1943 року. Спочатку, ще в темряві, в село проникли радянські розвідники, і в місцевих розпитали про ситуацію. Вже коли розвиднялось, в село ввійшли наші війська. Німців в селі не залишилось – вони повтікали. Десь о 2 годині ночі селяни бачили як німці їхали на підводах, навантажених різними речами. Опір солдатам чинили лише два німці. За словами жителя села Бородая М.В. вони були п’яні, то й не встигли втікти, або ж намагались затримати визволителів. Зав’язався короткий бій, в результаті якого загинуло 11 радянських солдат. Звільнення села відбулось і армія готувалась йти далі. Звільнення Ніжина планувалось проводити з двох напрямків: зі сторони Борзенського шляху та через Березанку повз Липів Ріг дорогою, де зараз завод з виготовлення лаків та фарб «Ніфар». Солдати знали, що німці Ніжин так просто не здадуть. Тим більше, що в їхньому розпорядженні був аеродром. Часу вижидати не було. Тому до Ніжина з Черняхівки, через Березанку було відправлено колону з боєприпасами. Воїни попередили населення про можливе бомбардування. Частина селян втікала полями в сторону Бурківки, частина залишилась – повиривали в дворах окопчики (щілини) і там пережидали бомбардування. Бомбардування почалось десь о 10 годині ранку і тривало аж до 17-ї години. В селі згоріло 19 хат.  По дорозі з Черняхівки на Березанку була розбита колона мінометного полку, що везла боєприпаси для звільнення Ніжина. Лише невелика частина машин дісталась місця призначення, а решта були розбиті і розкидані по полю. Один літак був збитий військовими з вогнепальної зброї. Він впав неподалік від села в трясовину поблизу хутора Лісове.  Нещодавно житель Черняхівки знайшов в полі міну без головки.

Частину радянської піхоти було направлено через урочище Шурша-Баратова  на Борзнянський шлях. Але тут вони натрапили на 2  німецькі танки, що тікали в сторону Ніжина. Сховатися було ніде, адже навкруги голе поле (це зараз там ліси, а тоді німці повирубували весь ліс в радіусі 250 метрів від стратегічно важливої дороги, вона ж веде до Москви). Ці солдати всі як один героїчно загинули. В пам'ять про них споруджено обеліск. (Додаток Б. 1). В слід за ними були направлені  інші частини, які й знайшли загиблих. Артилерія бригади під керівництвом Чурюкіна Д.Ф. і  Баранова Т.М., які не попали під танки, пересікли Борзнянський шлях і обстрілювали залізничну станцію Вертіївка з катюш, щоб ворог не зміг дати підкріплення німцям в Ніжині. [5]

Після взяття Ніжина Механізований корпус направляється звільняти Київ. Після звільнення столиці, повертається в Ніжинський район (їх штаб стояв в        с. Заньки) для переформування. Полкам за звільнення м. Ніжина дали ім’я Ніжинські. Це була нагорода верховного головнокомандувача.

При визволенні села загинуло 84 чоловік. Списки  уточнено на підставі листа Ніжинського ОГВК № 4/130 від 02.02.1988р. Звичайно, що багато ще є не розказаного і не вивченого. Більшість  учасників цих подій  були вбиті при звільненні Києва.  Вони поховали свої історії з собою.

В післявоєнний час в Черняхівку приїжджали її визволителі, ті хто вижив і зміг приїхати: полковник Чурюкін Д. Ф., Баранов Т. М.. Вони та інші учасники цих подій,  їхні близькі розповідали свої спогади і усно і в листах  учням. (Додаток. Б, Додаток Б. 4, Додаток Б. 5).[1, 66].

 3. Пам’ятний знак Т. Г. Шевченку

Влітку у 1992 році в селі було  встановлено пам'ятний знак Т. Г. Шевченку.  Пам’ятник замовлено сільською радою (Дзюба Петро Олексійович – голова сільської ради) в м. Ніжині. Встановлював його Василь Григорович Дячков     (1950 р.н.). Огорожу з ланцюгів робили працівники колгоспу трохи пізніше, в 1993 р., теж на замовлення сільської ради. Жителі села з повагою ставляться до пам’яті великого українського поета та художника. Як відомо, тіло                        Т. Г. Шевченка після смерті перевозили на поховання  з Петербурга до Канева. Шлях пролягав через Черняхівку. В селі процесія зупинялась, щоб жителі могли попрощатись з поетом.  В сільській Троїцькій церкві  було відправлено панахиду по Шевченку. (Додаток В.)

4. Будинок культури

У 1965 році розпочато та в 1967 році закінчено будівництво 2-х поверхового будинку культури на 350 глядацьких місць. Він відразу став центром культурного життя села. Завідуючий будинку культури Білик Петро Іванович організував драматичний гурток, де акторами були жителі села. В будинку культури до всіх свят односельці організовували концерти з піснями, віршами та виставами. Інколи черняхівські артисти виїздили з концертами до сусідніх сіл. Вони були й агітбригадою під час робіт на полі (Додаток Г. 2). Саме тут виступали й імениті гості села:  відомий бандурист – Нечепа Василь                      ( Додаток Г. 1), співак – Олександр Пономарьов та оперна співачка – Ольга Чубарева. В жовтні 2012 року в приміщенні будинку культури відбулась зустріч односельців з кандидатом в народні депутати Верховної ради  І.І. Куровським (Додаток Г. 3.). В будинку культури знаходиться і сільська бібліотека.        (Додаток Г).

5. Сільська рада

Сільська рада відіграє важливу роль в житті села. Саме тут збираються найактивніші жителі села для вирішення важливих питань. Раніше на місці  сільської ради знаходилось приміщення сільської пожежної команди. Вона складалась з трьох чергових пожежників, пари коней, насосів для качання води та бочки на колесах для підвозу води. В 1965 році будівля пожежної частини була знесена, а саму частину перенесли в інше місце. На цьому ж місці побудували приміщення сучасної сільської ради.  Зараз головою сільської ради є хазяйновитий та завзятий Суров Дмитро Матвійович. Органи самоврядування допомогли при відкритті у школі дитячого садочка. Головним завданням на сьогодні для сільської громади є проведення та підключення газу в селі.    (Додаток Д).

 6. Річка Гнилиця

Село розташоване на березі р.Гнилиця, що бере початок від «Лисого болота», що є заповідною територією. Вона є лівою притокою р.Остер. Раніше в цих місцях водилося багато лебедів. Як свідчать дослідження шкільного наукового товариства, вода в річці є достатньо чиста. Рівень нітратів   низький, вода прозора і не має неприємних запахів. Та й назва Гнилиця є не показником забрудненості. Береги річки густо заросли лепехою та рогозою, що в міру природних законів гниють. Добре відомо, що лепеха (аїр) не росте в забрудненій чи неякісній воді. Колись, під час монголо – татарського нашестя татари, щоб перевірити якість води, вкидали в водойму шматок кореня аїра. Якщо він приживався - то й вода придатна до вживання. Аїр очищає воду від інфекцій. (Додаток Е).

7. Обеліск пам’яті односельцям загиблим у Вітчизняній війні

Війна для жителів Черняхівки почалась 15 вересня 1941 року, коли село було окуповане німецько-фашистськими загарбниками. За два роки окупації  в німецьке рабство було вигнано 21 чоловік, знищено 9 чоловік, спалено 51 двір. Було знищено будинок школи, сільський магазин, велику колгоспну пасіку.   Черняхівці відважно стали до лав Червоної армії, на захист своєї Батьківщини. В роки війни загинуло 197 односельчан (с.Черняхівка, Лісове). За бойові заслуги 216 односельчан нагороджено орденами та  медалями, 7 чоловік нагороджено трудовою медаллю за доблесну працю в роки війни. Односельчани Ландар Андрій Федорович та Кочерга Володимир Олександрович були учасниками героїчної оборони Ленінграду (Додаток З. 1, Додаток З. 2). На честь загиблих односельчан було споруджено обеліск. Спочатку  на місці обеліску було споруджено пам’ятник «Вітчизна - мати» (Додаток З. 3) з гіпсу на скловолокні, але він швидко почав руйнуватися. Тому було вирішено установити новий. Почали розглядати варіанти пам’ятника. Бородай М.В., голова колгоспу «Комуніст», викупив копію пам’ятника, що був збудований на березі Дніпра біля переправи через річку. Його було збудовано в 1943 р. по завданню генштабу збройних сил СРСР. В 1969 році пам'ять про загиблих односельців вшановували біля нового обеліска, що стоїть і зараз (Додаток З).

8. Церква християн віри Євангельської

Значну роль у формуванні духовності односельчан відіграє Церква християн віри євангельської під керівництвом Бабича Григорія Миколайовича (1956 р.н.). Віруючі з 1994 року їздили на служіння в Ніжинську Євангелійську церкву. В 1998 р. почали служіння у Черняхівці, в будинку майбутнього пастора Бабича Григорія. В 2001 р. в селі відкрили молитовний будинок. А в 2004р. Григорія Миколайовича було рукоположено на пастора. На даний час членів церкви 15 чоловік. Проводяться молодіжні служіння, воскресна школа для дітей та міжцерковні служіння.  Прихожани цієї церкви активно залучаються до життя села. Вони є учасниками, та часто і організаторами, загально сільських свят, допомагають багатодітним сім’ям. Кожного літа при церкві євангелістів діє дитячий табір відпочинку, де можуть відпочивати діти будь якого віросповідання (Додаток И).

9. Православна Свято - Троїцька церква

Історія центру духовності села є досить трагічною. Ще з далекого минулого дійшла легенда про існування на Черняхівській землі православного монастиря, який за невідомих причин був розпущений. Наступним храмом духовності стала збудована  з дерева в 1823 р., Троїцька церква. В ній, навіть відспівували панахиду  по Т.Г. Шевченку, коли його тіло перевозили до Канева. Цю церкву знали далеко за межами села, бо славилась вона своєю красою на весь Ніжинський повіт. До сих пір залишився в пам’яті односельців і паламар та дзвонар цієї церкви, який вирізнявся високим музичним слухом. Коли він дзвонив у дзвони, селяни говорили:«Дзвонить Дзюба Опанас і до церкви і до нас». В 1939р., під керівництвом радянської влади, Троїцьку церкву було розібрано, хрести зняті, а ікони розпродані селянам (Додаток Й. 1). З будматеріалів, що залишилися  з  храму  було  побудовано школу, будівля якої згоріла. На початку 70 – х років ХХ ст.. діяльність церкви було відновлено. Новим приміщенням  для неї стала сільська хата. Церква повинна мати хрестоподібну форму, тому хату перебудували відповідно до правил побудови культових споруд.

Вагомий внесок в житті Черняхівської церкви  належить таким священнослужителям:Вальо Володимир Михайлович (отець Володимир) – він перебудовував церкву; отець Михаїл – сам виготовляв ікони. Зараз в Свято - Троїцькій церкві  править отець Василій (Дяківниць Василь Ілліч, 1953 р. н.). Він славиться своєю добротою та безкорисливістю (Додаток Й).

10. Фельдшерсько-акушерський пункт

В 1930 році в селі відкрився фельдшерсько-акушерський пункт. Спочатку він розташовувався в  приватних будинках простих колгоспників, що пустували (родин Ярмаків та Шулежкових). В 1950 році відкрилась стаціонарна лікарня з пологовим відділенням. Під час Перебудови та безвладдя 90-х р.р. лікарня припинила своє існування. Зараз у приміщенні лікарні залишився діючим фельдшерсько-акушерський пункт (Додаток К).

11. Чернеча гора

З давніх давен в Черняхівці існує легенда, пов’язана з історією заснування села. Старожили говорять, що на місці, що зараз зветься Чернеча гора, колись стояв монастир. За невідомих причин його було розпущено, а його мешканці й стали засновниками села. Але відомостей про його існування, крім усних оповідей та етнографічної назви деяких околиць села не має. На околиці села є місце, яке жителі називають  Чернеча гора, а вулиця неподалік цих місць носить назву Дворець, від монастирський «дворець». Самої гори вже немає, можливо із-за  впливу часу та через людську діяльність. Доречі, неподалік у полі є  урочище, яке люди називають «Церковна груша»  (Додаток Л).

12. «Колгосп»  

Об’єднання в колгосп розпочалося з 1928 року. В цьому році  частина селян - 12 дворів, об’єднались в колгосп ім. Шевченка. В 1929 році колгосп перейшов на статус комуни, що називалась «Червоний жовтень» (Додаток М. 2, Додаток М. 3). Масовий колгоспний рух розпочався з 1933 року. На цей рік в комуні було 33 сім'ї, в колгоспі - 27 сімей, одноосібників було 375 сімей [10]. У 1933 році в селі Черняхівка утворився колгосп ім.Шевченка, а в 1934 році в селі Лісове колгосп ім.Петровського. Протягом 1934-1935 років було в основному завершено колективізацію селянських господарств. Комуна «Червоний жовтень» в 1933 році перейшла на статус артілі.

 Організаторами і початківцями колгоспного руху були:Москаленко Лаврентій Антонович, Дзюба Афанасій Максимович, Ярмак Терентій Зотович, Зеленський Микола Іванович, Ларин Дмитро Митрофанович, Зеленський Михайло Степанович, Ковтун Кузьма Якович та інші ініціатори створення комуни (Додаток М. 4).

Першими ініціаторами створення артілі ім.Шевченка були Савич Павло Григорович, Зеленський Микола Іванович та Адаменко Андрій Калинович.

25 жовтня 1950 року відбулось укрупнення трьох колгоспів «Червоний жовтень», ім.Шевченка та ім.Петровського с.Лісове. Укрупнений колгосп назвали ім.Куйбишева. А в 1963 році  25 квітня відбулось укрупнення колгоспу               ім.Куйбишева і ім.Шевченка с.Березанка, укрупнений колгосп назвали «Комуніст». В 1993 р. колгосп «Комуніст» перейменовано в комунальне сільськогосподарське підприємство «Промінь». У 2000 р. його перейменовано в СВК «Промінь».  В 1995 р. проведено розпаювання землі. У 2001 році проведено розпаювання майна. Вартість майна пайового фонду підприємства становила 2292420 грн. 12 березня 2004 року  СВК «Промінь» оголосило самоліквідвцію. Майнові паї роздано населенню. Свої паї селяни віддали в оренду кільком сільськогосподарським господарствам:Ніжинським аграрним інвестиціям (1413 га землі), «Дружбі - Новій» (25666 га землі, 1850 га – кормові угіддя), фермерським господарствам – Польгуя Віктора Михайловича, Чаленка Григорія Олександровича, Ландара Миколи Григоровича. Зараз на території господарського двору працює ферма по розведенню овець та свиней. На час заснування комуни «Червоний Жовтень» членів комуни було 65 чоловік, а на час заснування колгоспу ім. Шевченка членів колгоспу було 70 чоловік.

 В 1935 році ланкова колгоспу «Червоний Жовтень» Шугай Марія Яківна дала великий урожай огірків, за що була нагороджена премією (патефоном). (Додаток М).

13. Пам’ятний знак (хрест) жертвам Голодомору

В 2007 році було встановлено дерев’яний хрест – символ пам’яті про трагічні роки голодомору 1933 р. Виготовляли його на замовлення лісничого господарства. Щороку, в останню суботу листопада, всі жителі села вшановують пам'ять загиблих від голоду односельців. За переказами старожилів, порівняно з  іншими селами, в Черняхівці голод не був таким жорстоким. Та все ж, жертви були. Люди, які працювали в колгоспі, отримували невеликий шматок хліба на день, та ділили на всю сім’ю, але ті селяни, що не вступили до  колгоспу, ніякої підтримки не мали, а тому й помирали від голоду (Додаток Н., Додаток Н. 1, (Додаток Н. 2, Додаток Н. 3).

Додатки

Коротка історія села Черняхівки

Село Черняхівка засноване в кінці ХVІ ст. В 1654 - 1781р.р. село Черняхівка  входило в склад першої полкової сотні Ніжинського полку. В 1695 році гетьман   І. Мазепа село подарував Ніжинському полковому судді Дмитру Максимовичу, який в роки шведської навали став прихильником Мазепи. Після заслання Максимовича до Сибіру, гетьман І. Скоропадський передав село Черняхівку своєму брату Василю - Чернігівському обозному, а потім Ніжинському Благовіщенському монастирю. В 1823 році була побудована дерев'яна Троїцька церква, в 1916 році попечитель цієї церкви відкрив цегельний завод. В 1869 році село налічувало 159 дворів, населення 1319 чол. (639 чоловіків, 680 жінок).

В дореволюційний час село було невеликим, бо значна частина селян жила по хуторах, розкиданих навколо села. Найбільшими хуторами   були: Комашинський, Морозовий, Гадиловий, Іващенків, Лісовий, Нещеретів - налічували 3-5 дворів. Частина хуторів була песелена до села Черняхівки, а з  хуторів Лісових було створено село Лісове в 1938-1939 роках, і введено до складу Черняхівської сільської ради.

В селі Черняхівка поміщиків не було, але частина земель належала помічнику Глібову, який жив у сусідньому селі Переяслівка. Частину земель поміщик обробляв селянами, а частину продавав невеликими ділянками, або як тоді називалися “отруби”, більш заможним селянам, що виходили з общини після реформи 1861 року.

За роки радянської влади змінилась економіка села, життя селян. Об’єднання в колгосп розпочалося з 1928 року. В цьом уроці найбільша частина селян - 12 дворів об’єднались в колгосп ім. Шевченка, який в 1929 році перейшов на статус комуни, що називалась “Червоний жовтень”.

В період Великої Вітчизняної війни село було 15 вересня 1941 року окуповано німецько - фашистськими  загарбниками, в німецьке рабство вигнано 21 чоловік, знищено 9 чоловік, спалено 51 двір. Було знищено будинок школи, сільмаг, велику колгоспну пасіку. На початку війни була організована група для створення партизанської боротьби на чолі з директором школи комуністом Гринем Порфирієм Андрійовичем. В групу входили Москаленко Лаврентій Антонович, Ярмак Степан Терентійович. Але вони були викриті і по звірячому вбиті фашистами.13 вересня 1943 року Радянською Армією село було звільнено від фашистських окупантів і колгоспники приступили до відбудови.

Протягом 1943  - 1991 р. р. в селі було побудовано школу, магазини, будинок культури, приміщення сільської ради. Продуктивно працювали колгоспи. Добробут селян зростав. Після проголошення незалежності України в селі, як і в країні, почався перехідний період, що характеризувався певним економічним занепадом. Але потроху ситуація покращується. Односельці звикли до нових економічних та політичних реалій. Більшість  працездатного населення працює в м.Ніжин та в м.Київ. Додатковими прибутками є реалізація власної сільськогосподарської продукції на ринках України та оплата орендаторами пайової землі. Основною турботою для односельців зараз є проведення в село газу. Адже більшість бажаючих мати його в своїй оселі взяли величезні кредити (до 10 тис. грн..), щоб оплатити всі витрати.  

Додаток Р.

Соціально – економічна характеристика села Черняхівка  

  Додаток Р. 1.

Число дворів за різні роки :

    1767 рік– 74;    1785 рік– 94;    1854 рік -150;    1877 рік -260;   1873 рік -244  [3]

Додаток Р. 2.

«По генеральной описи Малоросии 60гг ХVІІІ в. фельдмаршала Румянцева в с. Черняховка имелась церковь св.Троицы, казенных дворов - 40, крестьянских - 39 принадлежало Нежинскому Благовещенскому монастырю, которому было подарено в 1716 году гетьманом И.Скоропадским.»

Додаток Р. 3.

«В 1878-1879г.г. земли с.Черняховка делились на помещичью и крестьянскую. Крестьянская земля делилась на 1301 участок общей площадью 1107 десятин»… «Помещицкая земля делилась на 2 средних владений и несколько мелких общей площадью 1531 десятин. В 1773 - 1774г.г. число дворов в селе Черняховка – 260, населения – 1431 (мужчин - 712, женщин-719).» [3]

Додаток Р. 4.

Крім селянських господарств в 1879 - 1880р.р. в селі Черняхівка було 2 запасних магазинів, 2 лавки, 3 шинки,16 вітряних млинів,2 кузні, 3 маслобійки. [3]

Додаток Р. 5.

В 1930 році в селі було 407 дворів, 2857 чоловік населення. 84 господарств бідняцьких, 364-середняцьких, 19 - куркульських. Землі було 1544,78 га, волів 46 пар, коней-350 штук, 5 сіялок, 4 молотарки, один триер, 367 плугів, 367 борін. [10]

Додаток Р. 6.

В 1867 році в селі було коней - 129 голів, рогатого скоту - 635голів, овець -561голова, свиней - 641 голова, кіз - 7 [3]

Додаток Р. 7.

В 1985 році чисельність господарств   становила: Село Черняхівка - 405, село  Лісове  - 86. Чисельність населення  в 1985 році становила: Село Черняхівка - 942 чол.,село Лісове - 186 чол. В 2010 році чисельність господарств становила:  Село Черняхівка - 327, село Лісове - 72. Чисельність населення в 2010 році становила:  Село Черняхівка - 703 чол, село Лісове – 144 чол. [9]

Додаток Р. 8.

Щорічний звіт сільської ради с. Черняхівки 2012р. [9]

Господарські двори – 346

                         Пусті – 183

        В с. Черняхівка – 282

                          Пусті - 141  

Всього  в с. Черняхівка – 616  чол.

                   Пенсіонерів – 296 чол.   40 % від загальної кількості

                Працездатних – 371 чол.  50 % від загальної кількості

                  Дітей – війни - 71 чол.

Учасників Великої Вітчизняної війни  – 5 чол.

Афганців – 3 чол.

Чорнобильців – 6 чол.

Остарбайтер – 1 чол.

Багатодітні сімї – 10 …

Додаток С.

Легенда про скарби.

За переказами, жителі села в давнину були казенними селянами, та працювали на землях монастиря. Ходить легенда, що під час боротьби з польськими та шведськими загарбниками на початку ХVІІ ст. через територію села проходило військо польського короля. Коли територія попала  під окупацію німецько - фашистських загарбників, в 1941-1942 р. р. приїздив якийсь польський панич з картою, намальованою від руки. Він шукав скарб який нібито його предок заховав, коли полякам прийшлось відступати ще на початку ХVІІ ст.. Але план той не зійшовся з планом села, то панич і виїхав ні з чим.

Додаток Т.

 «Черняхівське пиво»

В 1744 році цариця Єлизавета Петрівна подорожувала по  Україні. З імператрицею їхала велика свита. Тому заздалегідь попереду цієї кавакальди виїхали фуражири, пивовари та інші заготовлювачі продукції для подорожуючих. Село Черняхівка лежало на шляху з міста Батурин на Ніжин. Пивовари з Петербурга зупинились тут, щоб приготувати своєчасно пиво для подорожуючих до Києва. Від пивоварів черняхівці запозичили рецепт виготовлення царського пива, і самі почали його варити. Користувалось це пиво великою популярністю та розходилось у великій кількості по всій Україні. “І свою якістю ні Калужському, ні  московському не уступало”- як згадує історик А. Шафонський та інші. В згадку про ці події залишилась назва урочища “Хмельове”.

Додаток У.

В книзі "Скорботи України" по Чернігівський області том. З стр. 97 сказано скільки людей було вбити німцями зокрема:

Готліб Анна Мойсеївна 1904 року, єврейка, домогосподарка розстріляна карателями в 1941 р. Похована в Ніжині.

Лев Давидович 1902 р. єврей, швець.

Михайло Львович 1927р. єврей, учень

Олександра Львівна 1928 р. учениця

Білик Дмитро Іванович 1932 р. Учень, підірвався на міні.

Бородай Юхимія Охтисіївна 1902 р. Загинула під час бомбардування.

Зеленський Іван Савович 1927 р. учень, помер від поранень.

Зеленський Микола Іванович 1904 р. голова колгоспу страчений у в’язниці

1942 р.

Іващенко Олександр Минович 1926 р. Загинув під час бомбардування    1943 р.

Ландар Марія Артемівна 1923. загинула під час обстрілу 1943 р.

Ларин Дмитро Митрофанович 1906 р. росіянин, страчений 1942р.

Легеза Петро Миколайович 1932 р. учень, підірвався на міні.

Нещерет Степан Пилипович 1930 р, підірвався на міні

Помазан Степан Іванович 1932 р. Учень, підірвався на міні 1943р.

Савченко Іван Юхимович 1922 р., учень, підірвався на міні 1943р

Чорнобай Домінікія Петрівна, загинула під час бомбардування.

Шлаган Микола Іванович 1932 р. учень, підірвався на міні 1943р.

Шлаган Наталія Степанівна 1910 р, загинула під час бойових дій.

Ярмак Никипор Петрович 1929 р. підірвався на міні.

Ярмак Степан Терентійович 1914 р. страчений у в'язниці 1942р похований в Чернігові.

Ярмак Терентій Зотович 1887р, страчений у в'язниці.

Москаленко Лаврентій Антонович 1898 р, страчений у в’язниці. 1942 р. похований в Чернігові.

 Додаток Ф.

Спогади жителів Черняхівки про окупаційний період

Додаток Ф. 1.

 Збанко І.О. про окупаційний період.

Першим вісником наближення фашистів до села став повітряний бій радянського та німецького літаків, в наслідок бою радянський літак був збитий і впав в урочищі Хурлетове, довго горів, рвались патрони і підійти до нього не було можливості. Літак згорів повністю а з ним і пілот. Всі старання знайти прізвище та його рідних адресу, результатів не дали. Через кілька днів в село вступили німці, село почало жити в окупації. В приміщенні церковного попечителя розмістилась комендатура, в приміщенні школи що згоріла розмістилось гестапо. Старостою села довгий час працював Лазар Максим, поліцаями були Василь Опанасович, Нещерет Олександр Максимович, Нещерет Микола Михайлович, Нещерет Феодосій Федотович, були поліцаї і з других сіл. Три Нещерети: Василь, Олександр, Микола ніби то були залишені в селі для підпільної роботи, про такі наміри вказувалось в книзі "Луч света во тьме", яка вийшла дуже малим тиражем і розповсюджувалась. Перед наступом радянських військ, їх всіх було виведено в сосновий ліс і там розстріляно, живим залишився тільки  Нещерет Феодосій котрий голим впав в яму перед тим як мали стріляти. В ночі він голим дібрався до села, і все це він розповів вже після, мета розстрілу поліцаїв невідома, можливо вони і насправді залишались для підпільної роботи.

Додаток Ф. 2.

 Касян І.І про підпільну боротьбу проти окупантів

В самій Черняхівці роль підпільників відводиться  голові колгоспу до війни Москаленко Лаврентію Павловичу, Нещерету Миколі, Нещерету Олександру та Нещерету Василю. Радянська влада їм доручила ввійти в довіру до німців. Вони стали поліцаями.

 Хоча  самі селяни просили Лаврентія Павловича стати старостою, щоб не призначили  якогось мучителя. Та згодом німці запідозрили підпільників. Всіх названих підпільників та ще одного активіста Ларіна  і директора школи       Гриня П. А. (він був керівником підпільної організації)  забрали в Чернігів та розстріляли. 

Список використаної літератури та архівних матеріалів

1.     Історія міст і сіл УРСР. Чернігівська обл., –  К., 1972.

2.     А. Лазаревский “Обозрение румянцевской описи Малоросии” год изд.1867 стр.193

3.     Русов А. Нежинский уезд. Статистико-экономическое описание. - К., 1880. стр.39, 348.

4.     Русов А. Описание Черниговской Губернии . – Ч., 1899. – Т 1, 2.

5.     Л. М. Баринов, В.М. Бобров, В.А. Денискін Гвардейский Нежинский, Кузбаский. 1973г.

6.     Книга "Скорботи України" по Чернігівський області том. З стр. 97

7.     Книга пам’яті жертв голодомору 1932 – 1933 р. р. Чернігівська обл..

8.     Спогади односельчан.

9.     Звіти сільської ради

10.           Філіал Чернігівського облдержархіву у м. Ніжин. –

ф.178, оп.1.д.184 л.36-37.

Фр.277,оп.1.д.703,л.14-17

фр.277 оп.1 д.960 Л-1

11.                 Інтернет – ресурси

               wikimapia. org/3357906/ru/

               ru. wikipedia. org/wiki/

               www.igsu.org.ua // CZernjahovka.html