Вплив Берестейської унії на церковне життя в Україні. Становище церков.

Мета уроку: Охарактеризувати зміни, що відбулися в церковному житті України внаслідок Берестейської унії; познайомитись з діячами культурно-церковного життя; з'ясувати роль Петра Могили у зміцненні православної церкви; порівняти становище православної та греко-католицької церков.

          Розвивати вміння учнів працювати в групах, робити доповіді, працювати в групах

            Виховувати в учнів толерантність  до різних релігійних конфесій

Основні поняття: «право ставропігії».

Тип уроку: комбінований з елементами гри.

Обладнання: підручник, атлас, портрет П. Могили, Йова Борецького, Іпатія Потія,

Йосифа Вельяміна Рутського

ХІД УРОКУ

I.     Організаційний момент уроку

II.   Актуалізація знань учнів

1.      Дидактична гра «Пароль»

Кожен учень по ланцюжку, один за одним називають суттєві моменти з матеріалу попереднього уроку – своєрідний «пароль», що дає можливість потрапити на урок.

2.     Бесіда

1.  Назвіть головні причини  Берестейської унії.

2.  Охарактеризуйте основні рішення церковного собору в Бересті.

3. Чи відбулось об'єднання католицької і православної церкви в єдину христи­янську церкву? Чому?

III.  Вивчення нового матеріалу

1.  Вплив Берестейської унії на церковне життя в Україні

Розповідь вчителя

-    Погіршення становища УПЦ після прийняття частиною духовенства Берестейської церковної унії 1596р.

-     Повстання, та його придушення протестантів та православних проти короля Сигізмунда ІІІ у  1606 – 1607р. р.

-     Діяльність братств

-      Продовження процесу денаціоналізації української шляхти

-      Роль козацтва в відновленні у 1620 р. вищої православної церковної ієрархії

Завдання учням:

Який висновок можна зробити про становище православної церкви після 1506 р.

2.   Відновлення православної ієрархії. Митрополити Йов Борецький та Петро Могила.

Робота в групах

Групи опрацьовують документи в підручнику,  теоретичний матеріал підручника, історичні довідки та роблять доповіді по темах .

1-а група « Роль у відродженні православної ієрархії  Йова Борецького». «Церковні реформи  Петра Могили».(орієнтовний матеріал доповіді)

Іван Борецький народився в 70-х рр. XVI ст. у с. Бірчах на Перемищлині в сім'ї дрібного шляхтича. Навчався у Львівській братській школі, а потім в одному з європейсь­ких університетів. Завершивши освіту, став учителем грецької та латинської мов у Львівській братській школі, ректором якої його обрано 1604 р. З 1614 р. Борецький - київський священик. Брав участь у заснуванні Київського братства та його школи; йому випало бути її першим рек­тором. Чи то під час свого ректорства, чи перегодом Іван Борецький постригся в ченці під іменем Йова.

На початку 1618 р. Борецького обрали настоятелем Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві, а 1620 р. єрусалимський патріарх Феофан висвятив його на митрополита. Великі надії у справі відродження православної церкви митрополит Борецький покладав на освіту і книгодруку­вання. Як засновник і покровитель Київської братської школи, він підтримував її власним коштом, згуртував на­вколо себе сузір'я талановитих учених, письменників, просвітників, зокрема Мелетія Смотрицького, Петра Мо­гилу, Лаврентія Зизанія, Єлисея Цлетенецького. Близьки­ми сподвижниками митрополита були Петро Конашевич-Сагайдачний, Михайло Дорошенко, Олифер Голуб. Отже, в боротьбі проти унії Борецький покладався передусім на козацтво.

Гідним продовжувачем справи Йова Борецького був Петро Могила. Петро Могила народився в сім'ї молдовського господаря Симеона  та  угорської князівни Маргарет у грудні 1596 р. Коли 1607 р. Симеон загинув, сім'я змушена була залишити Молдо­ву. Відтоді батьківщиною для Петра Могили стала Україна.

Петро Могила дістав ґрунтовну освіту: навчався у Львівській братській школі, Замойській академії та, можливо, ще в якихось європейських універси­тетах. Був військовиком, маючи за опікунів коман­дувача польського війська Станіслава Потоцького, коронного канцлера й гетьмана Станіслава Жолкевського. Брав участь у битві під Хотином (1621). Згодом постригся в ченці. З 1627 р. він - архіманд­рит Києво-Печерської лаври, в 1632-1647 рр. -митрополит Київський і Галицький. Був яскравим богословом, видатним організатором церковного життя. Вбачаючи в Могилі свого наступника, митрополит наказував, щоби школи саме в братстві Київськім, а не деінде, фундовані були.

На дев'ятий день по смерті митрополита Йова Петро Могила вступив до Київського братства і дав згоду на об'єднання Лаврської школи з Братською. А незабаром, під час перебування у Львові, в церкві Успіння Пресвятої Богородиці він склав обітницю перед львівськими професорами: «Я, Петро Могила, милістю Божою і за власною моєю волею... умислив фундувати школи, аби молодь у по­божності, у звичаях добрих, у науках вільних навчена була... на ко­ристь і втіху православного роду».

Наприкінці 1631 р., виконуючи заповіт покійного митрополита, Петро Могила уклав із Київським братством угоду, за якою ставав «старшим братом, дозорцем, довічним охоронцем і наставником» об'єднаних Лаврської та Братської шкіл.

Петро Могила посів митрополичу кафедру 1632р. З його ім'ям пов'язана нова доба в історії Української православної церкви. Насамперед у 1632 р. він домігся від королівської влади визнання вищої православної церковної ієрархії. Тільки-но обраний польський король Владислав IV підпи­сав указ, згідно з яким українцям та білорусам поверталися втрачені після Берестейської унії права: за православними визнавалося право мати свого митрополита та єпископів, визначалися умови розв'язання спорів між православними та греко-католиками щодо церков і земель тощо.

Поліпшенню становища православної церкви, за заду­мом митрополита Могили, мало посприяти налагодження суворої дисципліни серед священиків і ченців: було запро­ваджено постійний нагляд за дисципліною духівництва, порядком богослужінь, до обов'язків священика додавало­ся проголошення по неділях і святах виховних проповідей для парафіян.

Великою перешкодою для посилення авторитету церкви було право магнатів втручатися в церковні справи на тери­торії своїх маєтків. Петро Могила докладав зусиль, щоб об­межити таке право. Прагнув він також піднести й роль мит­рополита.

Заходи Петра Могили передбачали збільшення кіль­кості й оновлення змісту церковних книжок. Основним осередком друкарства стала друкарня Києво-Печерської лаври. У 1646 р. у ній було видано надзвичайно важливу богослужбову книгу, автором якої був Петро Могила, -«Требник».

Важливою подією стала поява «Православного ісповідання віри», книги, в якій викладалися основи православ­ної віри. Написав її настоятель Києво-Печерського монас­тиря Ісая Трофимович за активної участі Петра Могили. Згодом книгу схвалив константинопольський патріарх і за­твердив собор східних (православних) патріархів у Яссах. Щоб зробити православну церкву ближчою народові, Могила запровадив у богослужінні українську мову замість церковнослов'янської, що була не зовсім зро­зумілою українцям. Його клопотаннями Українській пра­вославній церкві поверталися майно й землі. Митрополит опікувався відновленням духовних святинь православ'я: було, зокрема, реставровано Софійський собор, Десятинну церкву, церкву Спаса на Берестові, Михайлівську церкву у Видубицькому монастирі та багато інших.

У справі оновлення церковного життя найбільше уваги Петро Могила приділяв освіті духівництва. Із замальовки про нього ви довідалися, що йому належала ініціатива створення Києво-Братської колегії (згодом Києво-Могилянська академія). Новий навчальний заклад почав діяти 1632р.

Час, протягом якого Петро Могила був митрополи­том, називають Могилянською добою. Київська митро­полія стала найбільш самостійною та авторитетною за XIII- XVIII ст. За визначні заслуги перед православ­ною церквою Петра Могилу було канонізовано - визнано Святим.

2-а група «Становище греко-католицької церкви. Іпатій Потій, Йосиф Вельямін Рутський». (орієнтовний матеріал доповіді)

З першого року існування греко-католицька церква потрапила в складне становище. З одного боку, уніатські єпископи всупереч запев­ненням польської влади не отримали тих прав, що їх мало католицьке духівництво, отож досягти рівності церков, як сподівалися прихильники унії, вони не змогли. З іншого боку, більшість українського населення не розуміло уніатської церкви та ставилося до неї, як до чужої, утвореної через зраду батьківсь­кої віри. До того ж влада Речі Посполитої підтримувала її в боротьбі проти Українсь­кої православної церкви. Ситуація загострю­валася й майновими суперечками: як уніати, так і православні всі церкви й монастирі грець­кого обряду вважали своїми.

Ієрархи греко-католицької церкви вдавали­ся до енергійних заходів, аби подолати кризу своєї церкви. З-поміж них найактивнішим був єпископ Іпатій Потій, який став митрополитом по смерті Михайла Рогози, його навіть називали «батьком унії». Він був талановитим проповідником, письменником-полемістом, одначе в боротьбі за унію діяв здебільшого силою. Гостру реакцію православних спричинили спроби митрополита довести, що україн­ська церква завжди була католицькою, та прагнення віддати уніатам давні православні святині. Власне цим пояснюється той факт, що І. Потій, маючи титул київського митрополита, змушений був перебувати у Вільно. До Києва його не пустили козаки.

Багато зусиль для розбудови уніатської церкви доклав і митрополит Йосиф Вельямін Рутський. На відміну від свого попередника, він напо­легливо шукав способів порозумітися з православними, вбачаючи у зла­годі головну умову піднесення обох церков. Водночас митрополит роз­горнув діяльність, спрямовану на впорядкування та оновлення церков­ного життя, зокрема здійснив реформу уніатського чернецтва, яке було об'єднане в один орден - василіанський. Подібно до єзуїтів, василіани займалися просвітницькою та місіонерською діяльністю.

Після кожної доповіді учні можуть задати питання до доповідачів

Запитання для бесіди після повідомлень учнів

1.   Поміркуйте, чому  Йова Борецького називають козацьким митрополитом?

2.   Чи можна вважати Петра Могилу гідним наслідувачем справи Йова Борецького?

3.   На прикладі особистості Петра Могили визначте роль православної церкви в житті України І половини ХVII ст..

4.    Чим становище греко-католицької церкви відрізнялось від православної?

5.   Чи можна порівняти діяльність І. Потія та Й. В. Рутського з діяльністю Й. Борецького та П. Могили?

    3.     Суспільний діалог між православною та греко-католицькою церквою

    Завдання учням

 Подумайте, в умовах ворожості з боку католицької церкви до обох церков  до яких дій повинні вдатися православна та греко-католицька церква

Розповідь вчителя

(спроба суспільного діалогу церков; одним з варіантів бачили об’єднання церков; ідея створення незалежного Українського (руського) патріархату).

V.   Узагальнення та систематизація знань

 Метод «Чиста дошка» (Запитання  розміщені на картках на дошці і знімаються  після відповіді )

1. «Право ставропігії» - це ….

2. Якою була роль  братств в церковному житті України?

3. Як козаки підтримували братства та православну віру?

4. Коли було відновлено православну церкву?

5. Назвіть найвагоміші досягнення Йова Борецького.

6. Назвіть найвагоміші досягнення Петра Могили.

7. Якою була роль І. Потія та Й. В. Рутського в церковному житті України?

8. В чому полягала спроба компромісу між українськими церквами?

VI. Підсумки уроку та оцінювання роботи учнів

VIІ.  Домашнє завдання

1.    Опрацювати відповідний параграф за підручником та виконати зав­дання в кінці параграфа.

2.    Засвоїти зміст нових понять.

3.    Написати листа в минуле до Йова Борецького чи Петра Могили

4.    Одному з учнів підготувати повідомлення про Петра Сагайдачного.