Зміст
Вступ
Розділ 1. Державні вимоги до національно-патріотичного виховання
Розділ 2. Фізіологічні та психологічні особливості розвитку учнів молодшого
шкільного віку
Розділ 3. Методи та прийоми навчально-виховного процесу, що сприяють
формуванню громадянських якостей учнів
Висновок
Використані джерела
ВСТУП
Людина без роду, що дерево без
коріння. Як засвідчили останні трагічні
роки української історії, формування патріотичних поглядів молоді є важливою
ланкою у вихованні громадянина. Революція Гідності, героїчні дії в зоні АТО
доводять, що саме українська молодь є еталоном нації.
Мета роботи: Визначити вирішальні чинники у
формуванні національної свідомості молодших школярів у процесі навчання та
виховання.
Завдання:
¾
Опрацювати державні вимоги до національно-патріотичного
виховання
¾
Охарактеризувати
фізіологічні та психологічні особливості розвитку учнів молодшого шкільного
віку
¾
Визначити методи та прийоми
навчально-виховного процесу, що сприяють формуванню громадянських якостей учнів
Протягом декількох століть український народ був позбавлений можливості
вільно розвиватися. Пануючі імперії не тільки економічно виснажували українські
простори, а й намагалися повністю асимілювати людей, які там жили. З 1991 року
в українців з’явилась реальна можливість розбудови сильної та незалежної
національної спільноти. [4]
У нинішніх умовах підвищення
національної свідомості, формування української національної ідеї є нагальною
потребою та одним з головних чинників забезпечення подальшого розвитку
національної культури, існування незалежної держави. Національна ідея
спроможна консолідувати суспільство, вберегти його від імплантації ідеології
інших держав, підпорядкування іншим державам, визначити перспективи розвитку
держави і народу.
РОЗДІЛ 1. Державні вимоги до національно-патріотичного виховання
Події останніх років засвідчили
недосконалість державної політики в сфері національно-патріотичного виховання.
Тому в 2014 – 2015 роках були розроблені нові стандарти. Головна мета, основні напрями,
шляхи реформування української системи національного виховання розкриваються в
програмі "Освіта", у "Концепції середньої загальноосвітньої
школи України", "Концепції школи нової генерації — української
національної школи-родини", "Концепції безперервної системи
національного виховання", Законах України "Про загальну середню
освіту", "Про освіту", Національній доктрині розвитку освіти
України. [1]
Патріотичне
виховання — планомірна виховна діяльність, спрямована на формування у
вихованців почуття патріотизму тобто доброго відношення до Батьківщини та
до представників спільної культури або країни. Таке виховання включатиме
розвиток любові до батьківщини, національної самосвідомості й гідності;
дбайливе ставлення до рідної мови, культури, традицій; відповідальність за
природу рідної країни; потребу зробити свій внесок у долю батьківщини; інтерес
до міжнаціонального спілкування; прагнення праці на благо рідної країни, її
народу. Має застосовування як у сім'ї та школі, так і в державних і громадських
організаціях, засновуючись на впевненості в позитивному ефекті такого ж
відношення. [11, 14].
Важливо, щоб кожен навчальний заклад
став для дитини осередком становлення громадянина-патріота України, готового
брати на себе відповідальність, самовіддано розбудовувати країну як суверенну,
незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її
національну безпеку, сприяти єдності української політичної нації та
встановленню громадянського миру й злагоди в суспільстві. Сучасна педагогічна
наука наголошує на великій ролі у вихованні національної свідомості навчальних
закладів. Велика роль в цьому процесі
відводиться молодшому шкільному віку.
На жаль, до сьогодні
українська освіта не мала переконливої і позитивної традиції, досвіду щодо
виховання патріотизму в дітей та молоді, у попередні часи боялися взагалі
терміну “національний”, а “патріотичне виховання” сприймали винятково в
етнонародному або неорадянському вимірі.
Протягом останніх десятиліть було
розроблено низку концепцій:Концепція національної системи виховання (1996); Концепція національно-патріотичного виховання (2009); Концепція Загальнодержавної цільової програми
патріотичного виховання громадян на 2013-2017 рр.; Концепція громадянської освіти та виховання в Україні (2012).
Проте жодна з них не була розгорнута і не
втілилася в конкретні кроки з реалізації через зміну векторів розвитку держави
і, відповідно, освітньої політики, через різні уявлення правлячих еліт на
ідеологію і напрями розвитку освіти.
На сучасному етапі розвитку України, коли
існує пряма загроза денаціоналізації, втрати державної незалежності та
потрапляння у сферу впливу іншої держави, виникає нагальна необхідність
переосмислення зробленого і здійснення системних заходів, спрямованих на
посилення патріотичного виховання дітей та молоді – формування нового українця,
що діє на основі національних та європейських цінностей:
- повага до національних символів (Герба,
Прапора, Гімну України);
- участь у громадсько-політичному житті
країни;
- повага до прав людини;
- верховенство права;
- толерантне ставлення до цінностей і
переконань представників іншої культури, а також до регіональних та
національно-мовних особливостей;
- рівність всіх перед законом;
- готовність захищати суверенітет і
територіальну цілісність України. [1].
26 березня
2015 року Міністерство освіти і
науки України затвердило
Концепцію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2015-2019 рр.
Концепцією передбачено декілька етапів впровадження національно-патріотичного
виховання дітей та молоді. Зокрема, у 2015 році створено нормативно-правове
підґрунтя та інформаційно-методичне забезпечення для здійснення
національно-патріотичного виховання. Також створено Центр патріотичного
виховання і його підрозділи по всій Україні, що функціонують у підпорядкуванні
МОН та інформаційний ресурс, присвячений національно-патріотичній тематиці.
2016-2017
pp. - другий етап впровадження концепції національно-патріотичного виховання,
що передбачає розроблення програм, навчально-методичних посібників з предметів
гуманітарно-соціального спрямування для дошкільних, загальноосвітніх,
позашкільних та вищих освітніх закладів, спрямованих на патріотичне виховання
дітей та молоді; підготовка та видання науково-методичних посібників і
методичних рекомендацій з організації виховних заходів, роботи клубів, центрів
патріотичного виховання.
Упродовж
2018-2019 років має бути проведений моніторинг системи патріотичного виховання
дітей та молоді за допомогою соціологічних опитувань, анкетування,
психологічного тестування. Також планується провести науково-методичні
конференції, створити банк педагогічного досвіду, провести корекцію
навчально-виховних впливів з урахуванням результатів моніторингу.
Державою визначені
завдання національного виховання:
¾
формування
національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання
працювати задля держави, готовність її захищати;
¾
забезпечення
духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури
та історії свого народу;
¾
формування
високої мовної культури, оволодіння українською мовою;
¾
прищеплення
шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій українців та представників
інших націй, які живуть в Україні;
¾
виховання
духовної культури особистості, створення умов для вибору нею своєї
світоглядницької позиції;
¾
утвердження
принципів вселюдської моралі, правди, справедливості, патріотизму, доброти,
працелюбності та моралі;
¾
формування
творчої особистості, виховання цивілізованого господаря;
¾
забезпечення
повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді, охорони та зміцнення їхнього
здоров'я;
¾
виховання
поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;
¾
формування
глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини та її
громадянською відповідальністю;
¾
формування
екологічної культури людини, гармонії її відносин з природою;
¾
розвиток
індивідуальних здібностей і талантів молоді, забезпечення умов їх
самореалізації;
формування у дітей і молоді уміння
міжособистісного спілкування та підготовки до життя в умовах ринкових відносин.
[3].
Доцільно зауважити, що в виховному
процесі мають формуватися не лише громадянські почуття - любов та відданість до України. Він включає виховання
загальнолюдських цінностей: працелюбства, гуманізму, критичного мислення,
захисту прав людини, поваги до культури різних народів, високого рівеня знань,
толерантності, розуміння, що земля — наш спільний дім, а світовий спокій і
злагода між людьми і державами — головна умова існування землі і людства.
Заслуговує на увагу у навчально-виховному процесі формування сімейних цінностей
школярів.
Вся система виховання має базуватися на народних традиціях,
враховувати менталітет нації її культуру та історичну спадщину.
Національно – патріотичне виховання має
суспільний характер. Ідеалом виховання є гармонійно розвинена, високоосвічена,
соціально активна й національно свідома людина, наділена глибокою громадською
відповідальністю, високими духовними якостями, родинними й патріотичними
почуттями, є носієм кращих надбань національної та світової культури, здатна до
саморозвитку і самовдосконалення. Саме виховання – це процес свідомого розвитку
особистості. На сучасному етапі розвитку школи цей процес є особистісно зорієнтованим. У центрі шкільної
освітньої системи перебуває особистість дитини.[6, 12]
РОЗДІЛ 2. Фізіологічні та психологічні
особливості розвитку учнів молодшого шкільного віку
Для сучасного
вчителя важливо сформувати власний арсенал методів та засобів, що будуть
виховувати справжніх патріотів України. Для кожної вікової категорії учнів
характерні свої психологічні особливості, уподобання та пріоритети. Тому
важливо враховувати їх при плануванні навчально-виховного процесу.
Період молодшого
шкільного віку є ключовим в оволодінні дитиною навчальною діяльністю та
формуванні мотивів навчання. Цей період дуже важливий і з точки зору
особистісного розвитку дитини, тому що тут закладаються основи її ставлення до
себе.
Г. Ващенко - український педагог відзначив, що високий
темп розвитку учнів початкових класів вимагає якнайширшого залучення їх до
активної навчальної й громадської діяльності. А тому початкова школа «мусить
використовувати кожний момент своєї роботи не тільки для того, щоб дати учням
знання, а й для того, щоб виховувати з них повновартісних, всебічно розвинутих
людей і добрих громадян своєї батьківщини» [4].
Особливості виховання учнів початкових класів
зумовлені відчутним впливом ряду визначальних факторів:
1) якісно
новим способом життя та діяльності — переходом до систематичного, розумового та
психічного розвитку нервової системи, мислення, пам'яті, характеру, сили, волі уваги;
2) змістом
навчальних планів, програм і підручників;
3)
авторитетом першого вчителя у житті дитини;
4) впливом родини.
У молодших школярів переважає наочно-образне мислення з елементами
абстракції; іде подальший розвиток внутрішнього плану дій; до кінця періоду
доступне усвідомлення своїх власних розумових операцій, що надають допомогу в
самоконтролі. В емоційній сфері, у цілому період молодшого шкільного віку - це
період підвищеної емоційності, що трохи знижується до третього класу. У цьому
віці дитина вже може усвідомлювати й контролювати свої емоційні стани,
наприклад, хвилювання, гнів і т. п. (це, звичайно, не повний, а частковий
контроль). У молодшому шкільному віці вже спостерігається досить чітка
диференціація почуттів (естетичні, моральні, інтелектуальні й ін.). У цей же
період для дітей характерні вразливість і сугестивність. Розвиваються вольові
якості дитини: довільність витримки (наприклад, дитина вже може підкорятись
розпорядку), наполегливість.
Відомо, що, пріоритетними для учнів початкових класів є активні
методи, що спрямовані на самостійний пошук істини та сприяють формуванню
критичного мислення, ініціативи й творчості [7, 8].
Оскільки у молодшому віці у дітей
домінує образне мислення, то найбільш характерними є такі форми діяльності:
ситуаційно-рольові ігри, сюжетно-рольові ігри, ігри-драматизації, ігри-бесіди,
ігри-мандрівки, інсценування, екскурсії, ігрові вправи, колективні творчі
панно, бесіди, ранки, свята, усні журнали, уявні подорожі, групові справи,
вікторини, виставки-ярмарки, добродійні акції, хвилини з мистецтвом, години
спостережень, години милування, спортивні змагання, козацькі забави, догляд за
рослинами і тваринами та багато інших практичних форм роботи.
РОЗДІЛ 3.
Методи та прийоми навчально-виховного процесу, що сприяють формуванню
громадянських якостей учнів
Для реалізації
національно-патріотичного виховання необхідна системна робота, що передбачає
забезпечення гармонійного співвідношення різних напрямів, засобів, методів
виховання дітей у процесі навчання і позакласної діяльності. Адже як свідчать
результати педагогічних досліджень достеменно встановлено, що 40 відсотків від
загального обсягу виховних впливів на особистість дитини здійснює освітнє
середовище, в якому вона перебуває. Ця цифра в кожному конкретному випадку
шкільної практики варіюється відповідно до особливостей області, школи, класу,
його мікрогруп та індивідуальних особливостей самих дітей. Але слід визнати, що
поміж інших джерел впливу на становлення й розвиток дитини (сім’я, однолітки,
позашкільні освітні заклади та ін.) школа посідає домінантні позиції, тож і
відповідальності на неї покладається більше, і можливостей перед нею
відкривається більше.
Як визначено в рекомендаціях наданих
Міністерством освіти і науки в 2016 році національно-патріотичне виховання –
справа, що за своїм значенням є стратегічним завданням. Не менш важливим є
повсякденне виховання у молоді поваги до
Конституції держави - як основного закону держави, законодавства, державних
символів - Герба, Прапора, Гімну. З найменших років діти мають знайомитись з
державними символами їх значенням для народу, їх історією, правилами використання
[2]. Тому важливо залучати молодших школярів до загальношкільних заходів по
відзначенню «Дня Конституції», «Дня прапора», «Дня незалежності».
Вчитель має формувати моральні якості
особистості, культуру поведінки, виховувати бережливе ставлення до природи,
розвивати мотивацію до праці. Також необхідно виховувати в учнівської молоді
національну самосвідомість, налаштованість на осмислення моральних та
культурних цінностей, історії, систему вчинків, які мотивуються любов'ю, вірою,
волею, усвідомленням відповідальності. Наприклад перший урок в навчальному році
зазвичай проходить на національну тематику. Під час годин спілкування чи занять
в групі продовженого в учнів доцільно виховувати ці моральні якості.
Виховання в учнів громадянської
позиції, вивчення та популяризацію історії українського козацтва, збереження і
пропаганду історико-культурної спадщини українського народу, поліпшення
військово-патріотичного виховання молоді, формування готовності до захисту
Вітчизни можна здійснювати не тільки під час навчання. У навчально-виховний
процес мають впроваджуватися форми і методи виховної роботи, що лежать в основі
козацької педагогіки. Знайомити молодших школярів з козаччиною можна з
допомогою участі в органах шкільного самоврядування.
Зараз поширення в навчальних закладах
набувають «Козацькі республіки» з козацькими звичаями та устроєм. Учні молодших
класів, як правило, отримують звання «козачата». Діти залюбки беруть участь у житті
козацької республіки. Таким чином вони знайомляться з історією та традиціями
козаччини. Популярними серед дітей і
спортивні змагання «Шляхами лицарської слави», «Нумо, козачата!».
Національно самосвідома особистість поважає
та любить рідну мову. Володіння українською мовою та використання її повинно
стати пріоритетними у виховній роботі з дітьми. Мовне середовище повинно
впливати на формування учня-громадянина, патріота України. Прививати любов до
мови допоможуть читання українських казок, розігрування рольових ігор з
народознавчої тематики. Учні з перших класів знайомляться з творчістю видатних
українських поетів та письменників: Тарасом Шевченком, Лесею Українкою, та
іншими. Слід знайомство з світилами українського народу перетворити в яскраву
подію, щоб відкласти слід в дитячому серці. Наприклад залучити дітей до
театральної постанови, чи рольового читання, перегляду фільму знятого на основі
твору. Мова сприяє вияву українського
менталітету, способу самоусвідомлення і самоідентифікації, це як код праісторичної пам’яті. Важливо не тільки вживати її на уроках чи в
позакласній роботі. Цікавим та продуктивним для учнів молодшого шкільного віку
є вивчення фольклору рідного краю. Необхідно відновити традиції української
пісні під час шкільних свят. Неодмінно
зростає інтерес до рідної мови під час літературних читань «Лунає пісня душі».
Під час новорічних свят варто згадати про традиції колядування, щедрування та
засівання. Чільне місце на уроках української мови повинно займати використання
малих фольклорних форм – загадок, лічилок, мирилок, приказок і прислів’їв,
народних прикмет, уривків з казок, дитячих пісень, колискових, щедрівок,
колядок, веснянок, закличок тощо. Наприклад українські щедрівки – візитна
картка українців по всьому світу. Доцільним є проведення тематичних уроків з
української мови: «Свято рідної мови», «Шевченківське слово» та ін.
Через мовне посередництво ми долучаємо
школярів до національної історії, до різних масивів національної культури,та до
глибинної сутності народного життя.
Під час уроків з вивчення розділу «Мова
і мовлення» необхідно звертати увагу учнів на багатство і милозвучність
української мови, захоплювати дітей її красою, пробуджувати любов до рідного
слова, прагнення вивчати українську мову. У 3-4 класах слід пояснювати значення
української мови для становлення незалежної самостійної держави України, роль
української мови як державної. Формуючи культуру спілкування, доцільно
збагачувати мовлення молодших школярів українськими формами звертання та
формулами мовленнєвого етикету, пробуджувати інтерес до походження цих формул,
показувати їх зв’язок із національними традиціями і звичаями українців. У процесі
опрацювання правила вживання великої літери у власних назвах варто зосередити
увагу учнів на застосуванні цього правила під час запису назви нашої
Батьківщини, її столиці, рідного міста чи села, річок, морів, гір та інших
географічних назв України. При цьому цінним для патріотичного виховання буде
опрацювання текстів про походження цих назв, про красу і неповторність
визначних місць України, про історичне минуле нашої країни та її відомих людей
(письменників, художників, історичних постатей, спортсменів, акторів, артистів
тощо). Реалізуючи їх виховний потенціал, варто пояснювати дітям, що багатство і
розмаїття народної творчості свідчить про мудрість і талановитість українського
народу, а знання і трепетне ставлення до них стане запорукою збереження цього багатства
для майбутніх поколінь. Текстоцентричний принцип навчання української мови
створює можливості для використання різноманітних текстів виховного і
повчального змісту. Через тексти (аналіз їх змісту) доцільно виховувати в
молодших школярів любов до рідного краю і своєї Батьківщини, повагу до
національних традицій і символів українського народу, повагу до людей інших
національностей, їхніх звичаїв і традицій, почуття гордості за відомих людей
України, турботливе ставлення до цінностей і надбань нашої країни. Важливо дати
учням усвідомлення гордості за рідну мову, щоб ті свідомо нею користувалися, не соромилися, не
вважали меншовартісною.
Одночасно
школа має проводити інформаційно-просвітницьку роботу з батьками, спрямовану на
формування толерантності, поваги до культури, історії, мови, звичаїв та
традицій як українців так і представників різних національностей за участю
психологів, істориків, працівників кримінальної міліції.
Без роду немає народу. Таким принципом
вчитель має керуватися при вивченні історії рідного краю. В навчальному та
виховному плані повинні міститися заходи, спрямовані на вивчення родоводу,
історії сім'ї школяра. Це і складання родинного дерева разом з батьками, і
створення малюнків «Моя родина – моя фортеця», і можливо також створення
фотовиставок, написання творів на цю тематику. Так підтримується зв'язок
поколінь від діда прадіда до сина і внука.
Наступною ланкою є дослідження історії своєї
малої Батьківщини – краю де народився. Всі стежинки, річки, вулиці, гаї та ліси
можуть стати предметом пізнавальних інтересів учнів. Доречними є екскурсії по
рідним околицям. До пошукової роботи у вивченні історії міста чи села можна
залучити і батьків - «Спитай у тата та мами»…
У молодшому шкільному віці важливо
формувати здатність дитини пізнавати себе як члена сім’ї; родини, дитячого
угрупування; як учня, жителя міста чи села; виховувати у неї любов до рідного
дому, краю, вулиці, своєї країни, її природи, рідного слова, побуту, традицій.
У початкових класах соціальна і громадянська компетентності як ключові є
міждисциплінарними та інтегруються через усі освітні галузі і спрямовуються на
соціалізацію особистості, набуття громадянських якостей, дотримання соціальних
норм і правил. Патріотичне виховання молодших школярів на уроках української
мови здійснюється через реалізацію соціокультурної змістової лінії. Невід’ємними
складниками виховання є виховні бесіди,
пізнавальна інформація про Україну, її людей і події, пов’язані з ними,
складання усних і письмових текстів на патріотичні теми, підготовка і
презентація посильних проектів патріотичного змісту. В умовах воєнних дій на
Сході України є дуже актуальною підтримка зв’язку з солдатами, які зараз в зоні
АТО, чи її ветеранами. Виховувати в учнів обов’язок захищати рідну землю є
більш ефективним на прикладі героїзму українських бійців. Написання листів та
малюнків в зону АТО, виготовлення сувенірів і вітальних листівок, участь в
благодійних акціях є невід’ємними засобами виховного процесу. Актуальним є
організація збирання та поширення інформації про героїчні вчинки українських
військовослужбовців, бійців добровольчих батальйонів у ході
російсько-української війни, волонтерів та інших громадян, які зробили значний
внесок у зміцнення обороноздатності України. Героїчні й водночас драматичні й
навіть трагічні події останнього часу спонукають до оновлення експозицій
шкільних музеїв, заповідників та кімнат бойової слави, зокрема щодо інформації
про учасників АТО та волонтерів з даної території; необхідно взяти шефство над
родинами учасників ATO, які цього потребують.
Діти мають знати героїв сучасності. Якщо
можливо то варто влаштовувати зустрічі з захисниками Вітчизни. Ветерани Другої світової
війни, чорнобильці, афганці, учасники Майдану, бійці АТО, волонтери – неповний
список тих хто є прикладом для молодого покоління. Доцільно впровадити виховні
проекти: «Рідний край, де ми, живемо, Україною зовемо», «Я і моя родина», «Моя
маленька батьківщина». Проводити тематичні виховні години, бесіди за темами:
«Славетні українці», « Козацькому роду немає переводу» і ін.
Враховуючи вікові особливості молодшого
шкільного віку, важливо визначити найбільш результативні форми і методи
виховної роботи. Оскільки у молодшому віці у дітей домінує образне мислення, то
найбільш характерними є такі форми діяльності:ситуаційно-рольова гра,
сюжетно-рольова гра, гра-драматизація, інсценування, гра-бесіда, гра-мандрівка,
екскурсія, ігрова вправа, колективне творче панно, бесіда, тематичний зошит,
ранок, свято, усний журнал, групова справа, оформлення альбому, уявна подорож,
конкурси, ігри, школа ввічливості, демонстрація, розповідь, моделювання,
вікторина, екскурсія, виставка малюнків, операція-рейд, виставка-ярмарок,
перекличка повідомлень, добродійна акція, хвилини з мистецтвом, година
спостереження, година милування, спортивні змагання, козацькі забави,
театральна вистава, ляльковий театр, ведення літопису класного колективу,
веселі старти, естафети, догляд за рослинами і тваринами[2, 3].
Не слід забувати і про дрібнички:
наприклад під час проведення вікторини між командами прапорці-маячки можуть
мати синьо-жовте забарвлення, урок-подорож може відбуватися по мапі України де
будуть зображення визначних місць
України, дзвоники на святі Першого дзвоника будуть з синьо-жовтою стрічкою, а
окрасою в класній кімнаті завжди буде вишитий рушник та букет з калини.
ВИСНОВОК
Національно-патріотичне виховання дітей та
молоді – це комплексна системна і цілеспрямована діяльність органів державної
влади, громадських організацій, сім’ї, освітніх закладів, інших соціальних
інститутів щодо формування у молодого покоління високої патріотичної
свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого
народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із
захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння
становленню її як правової, демократичної, соціальної держави. Найважливішим
пріоритетом національно-патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення
особистості до українського народу, Батьківщини, держави, нації.
Національно-патріотичне виховання в
освітніх закладах є необхідною умовою формування свідомих громадян України.
Держава приділяє особливу увагу розвитку громадянських якостей молоді. Адже
нині, як ніколи, потрібні нові підходи і нові шляхи до виховання патріотизму як
почуття і як базової якості особистості. При цьому потрібно враховувати, що
Україна має древню і величну культуру та історію, досвід державницького життя,
які виступають потужним джерелом і міцним підґрунтям виховання дітей і молоді.
Вони уже ввійшли до освітнього і загально-виховного
простору, але нинішні суспільні процеси вимагають їх переосмислення, яке
відкриває нові можливості для освітньої сфери.
В
основу системи національно-патріотичного виховання покладено ідею розвитку
української державності як консолідуючого чинника розвитку українського
суспільства та української політичної нації. Важливу роль у просвітницькій
діяльності посідає відновлення історичної пам'яті про тривалі державницькі
традиції України[1].
Визначальним документом на який мають спиратися в навчально-виховному
процесі вчителі є Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді
Вікові психологічні особливості молодшого шкільного віку вимагають від
педагогів наукового підходу в виховному процесі. Щоб забезпечити найбільший
успіх потрібно використовувати найефективніші форми та методи. Це, наприклад,
конкурси малюнків, виготовлення сувенірів, вивчення історії своєї родини, та
краю, вікторини, участь в самоврядуванні, цікаві зустрічі і т.д. Особливе місце в навчально-виховному процесі займають ігрові
елементи. Важливо, щоб дитина отримувала яскраві та позитивні враження від
виховних заходів патріотичного спрямування.
ВИКОРИСТАНІ
ДЖЕРЕЛА
1.
Про Державну національну програму
"Освіта&am... | від 03.11.1993 № 896 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon2.rada.gov.ua
2.
Методичні
рекомендації щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх
навчальних закладах [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: mon.gov.ua. patriotichne-vix-metodichni-19-05-2015.pdf
3.
Концепція
національно-патріотичного виховання дітей та молоді [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.mon.gov.ua/content/Новини/2015/.../konczepcziya.do...
4.
Сутність національного виховання
(мета, завдання, принципи, зміст) - Педагогіка - Навчальні матеріали онлайн [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
pidruchniki.com
5.
Національно-патріотичне виховання юного покоління [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://kyiv-oblosvita.gov.ua/2014-2015-navchalnij-rik-1/102-patriotichne-vikhovannya-yunogo-pokolinnya
6.
Виховна
робота з молодшими школярами [Електронний ресурс]. – Режим доступу: studentam.net.ua
7.
Особливості виховного впливу в
роботі з молодшими школярами [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ua.textreferat.com
8.
Вікові особливості учнів - Острів
знань [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
korysne.ostriv.in.ua
10.
Загальні психологічні особливості
молодших школярів, Формування ставлення учнів до школи і вчителя. - Вікова та
педагогічна психологія - Навчальні матеріали онлайн pidruchniki.com
11.
Виховання патріотизму як основи
національної свідомості молодших школярів засобами сучасного уроку -
"Методична скарбничка" - Вчитель вчителю - Каталог статей - Вчитель
вчителю, учням та батькам
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: teacher.at.ua
12.
Формування
громадянської свідомості молодших школярів шляхом національно- патріотичного
виховання [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://patriotuchne.blogspot.com/
13.
Воронова Н. П. Формування основ національної
свідомості учнів початкових класів [Електронний
ресурс]. – Режим доступу:http://veprikzosh.at.ua/
14. Ірина Рибалка Патріотичне виховання як організований
культуротворний процес взаємодії педагогів та учнів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: cmsps.edukit.kr.ua
15.
Закон України
«Про освіту» // Законодавство України про освіту: Зб. законів. - К.: Парламент.
вид-во. 2002. - 144 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар