Казка до теми "Сімейне право"

Калиточка

Були собі чоловік та жінка, і була у них пара волів, а у їх сусіди — віз. Ото як прийде неділя або празник, то хто-небудь бере волів і воза та й іде, чи в ярмарок, чи у гості, а на другу неділю — другий, та так і поді­лялись. От жінка того чоловіка, чиї воли, раз йому і каже:

— Поведи воли та продай, справимо собі коня та воза, будемо самі до міста та до родичів їздити. Та ще, бач, сусіда свого воза не годує, а нам волів треба году­вати.

Чоловік налигав воли й повів. Веде дорогою, аж ось доганяє його чоловік конем.

—  Здорові

—  Здоров!

—  А куди це воли ведеш?

—  Продавать.

—  Поміняй мені на коня.

—  Давай.

Виміняв коня, сів верхи та й їде. Від'їхав недалеко і зустрічає чоловіка, що жене корову:

—  Здоров!

—  Здоров!

—  А куди це ти їдеш?

—  Коня продавать.

—  Проміняй мені на корову.

—  Давай.

Поміняв і веде дорогою, аж на полі пасуться свині та вівці. Зговорився він, виміняв корову на свиню, а по­тім ,на вівцю і поспішає додому. Овечка гарна, аж де не візьмись розлилась велика ріка, а на ній видимо-неви­димо гусей. Підійшов він ближче, розбалакався з людь­ми, виміняв вівцю на гуску та й пішов понад річкою ї зайшов у село. Аж стрічає жінку, а та:

—  Здоров!

—  Здоров!

—  А поміняй мені гуску на півня!

—  Давай!

Помінялись. Іде далі, аж ось доганяє його чоловік.

—  На продаж?

—  Еге!

—  А поміняй мені на калиточку.

—  Давай!

Виміняв за півня калиточку та й поспішає додому.

194

Аж тут тобі ріка розлилась. На березі   стоїть  перевіз, плату беруть, а в нього ж ні копієчки.

—  А перевезете мене? Дам калиточку.

—  Сідай!

Переїхав на другий берег.

А там та стояла валка чумаків. Як розпитали ж вони його, за що він виміняв калиточку, сміються з нього.

—  Що тобі,— кажуть,— жінка  за  це зробить?

—  Аж нічого! Скаже, добре, що хоч сам живий вер-нувся.

Та й побились об заклад. Коли скаже жінка так, то чумаки оддадуть йому дванадцять маж із батіжками. Зараз вибрали одного з-поміж себе і послали його до баби. От той приходить.

—  Здорові!

—  Здоров!

— А ти не чула про свого старого?

—  Ні, не чула.

—  Він воли на коня проміняв.

—  От добре,   возик   недорого   стоїть,   як-небудь   збе­ремось.

—  Та й коня проміняв на корову.

—  Це ще краще, буде у нас молоко.

—  Та й корову проміняв на свиню.

—  І то добре, будуть у нас поросятка, а то все треба купити.

—  Та й свиню проміняв на вівцю.

—  І це добре, будуть ягнятка та вовночка, буде що у мене взимку прясти.

—  Та й вівцю проміняв на гуску.

— І це добре, будуть у нас крашаночки та пір'я.

—  Та й гуску проміняв на півня.

—  О, це ще краще, півень раненько співатиме та нас до роботи будитиме.

—  Та й півня проміняв на калиточку.

- І   це  добре,    будемо,  де  хто   заробить — чи   він, чи я,— в калиточку складати.

-  Та він і калиточку за перевіз віддав.

-  Ну що ж, добре, що хоч сам живий вернувся.

Тим чумакам нічого робити, віддали йому дванадцять маж.

Запитання до тексту:

1). Яка галузь права регулює відносини між чоловіком та дружиною?

2). Чи мав право чоловік міняти  волів?