Стаття

Виховання толерантності учнівської молоді. Думки і практика

Сучасний світ це активні інтеграційні процеси  та високі комп'ютерні технології.

Для більшості Інтернет є розважальним засобом, джерелом інформації, засобом спілкування. Ще один важливий фактор, через який люди «липнуть» до екранів ґаджетів цілодобово  це  соціальні мережі.

Вони дійсно займають важливе місце в житті великої частини людства загалом. Молоді ж користувачі є  лідерами  в цій сфері.

І ми всі розуміємо, що сучасний   Інтернет це потужний інструмент у становленні суспільної думки. Соціальні мережі впливають, на процес формування поведінки  особистості. Використовуючи соціальні мережі, ми засвоюємо певні моделі поведінки, які прийнятні для віртуального світу, та з часом переносимо їх у реальне життя. У соціальних мережах ми черпаємо стереотипи та моделі поведінки, норми діяльності, формуємо свою соціальну ідентичність, власну самооцінку, що не завжди є адекватною. Величезний масив різнопланової інформації включає в себе як загальновизнані цінності так і ганебні хворобливі ідеї нацизму та анархізму   Найбільшого  впливу цих ідей зазнають  люди, внутрішній світ яких ще тільки формується. Це підлітки та молодь.

Наше завдання, як педагогів допомогти своїм вихованцям  серед розмаїття представлених  вибрати ті пріоритети та ідеали, що відповідають таким цінностям, як  гуманізм, толерантність та демократизм.

Заборонити чи заперечувати  інформацію розміщену в мережі неможливо. Тим більше ми пам’ятаємо, що молодь часто прагне робити все що їм заборонене. Отже нам потрібно навчити учня використовувати віртуальний світ, як джерело інформації,  але мати свою критичну точку зору на все, що він дає, особливо якщо йде мова про відносини між націями чи конфесіями.  І, в світлі наростання сучасних міжнародних конфліктів я вважаю, не можна замовчувати проблеми, а потрібно їх розглядати та обговорювати. Важливо в ході дискусії наштовхнути учня на усвідомлення значення толерантності, демократизму і компромісу в сучасному світі.

Так в нашій школі,  ми з учнями протягом останніх років проводили моніторинг  сторінок соціальних мереж з метою вивчення суспільної думки,  щодо деяких гострих питань. Одним з таких є  на сьогодні антисемітизм. Я представлю деякі результати з роботи саме над цією проблемою. Учні аналізували висловлювання, коментарі та ілюстрації розміщені на різних сайтах, в Фейсбуці, та (доки це було  можливо в контакті). Ось деякі результати даного дослідження…

Зокрема, ми   простежили в мережевому контенті декілька тенденцій з питання ксенофобії загалом та антисемітизму як одного з її  проявів. 

Деякі особи виявляють неприкриту нетолерантність до представників єврейського народу, наводять факти, часто навіть безглузді про всесвітню єврейську змову.

Нагнітання антисемітизму в Україні відбувається і з-зовні. Російська федерація прагне за будь-яку ціну показати світові нацистське обличчя України, та посіяти хаос в державі. Особливо яскраво це можна було спостерігати в 2014 – 2015 роках.

Однак протягом останнього десятиліття  зросла кількість право-радикальних організацій серед молоді.  В Україні вони розрізнені і не налічують більше 500 чоловік кожна. Це «Кров і честь», «Біле просвітництво». Антисемітські висловлювання можна також спостерігати не тільки в середовищі націоналістичних угрупувань, таких як СІЧ, Воля, а й від необачних політиків чи з  метою дискредитації певних політичних сил.

Більшість же сучасного українського населення ставиться до євреїв більш доброзичливо ніж в попередні десятиліття.

Наголошу, що оголошені мною висновки робилися саме учнями нашої школи. 

Щоб підтвердити, чи заперечити їх  в навчальному закладі було проведене і анкетування з метою вивчення стану ксенофобських настроїв серед учнів  школи середньої та старшої ланки і вчителів.

Як перед вчителем, переді мною визріло питання не стільки існування такого явища, як антисемітизм серед молоді, а саме відсутність знань про дану проблематику. Не тільки діти, але й дорослі малознайомі з таким лихом ХХ століття як Голокост. Дійсно в програмі історії дуже рідко згадується існування на українських землях    єврейського народу, його історія, традиції і звичаї. Ми мало знаємо взагалі про традиції і звичаї народів, що живуть поруч на українській землі. Хоча протягом багатьох століть ми співіснуємо, миримось чи воюємо. Часто негативний образ ляхів, москалів, євреїв, татар чи циган формувався саме через необізнаність і недостатність міжетнічного спілкування. Згодом це все переростає у міжетнічні конфлікти, погроми та війни.

Ми маємо вчити дітей толерантності, але робити це потрібно якраз через знайомство з іншими культурами та релігіями.

Щоб виправити цю ситуацію зараз я по-перше використовую на уроках історії та правознавства   отримані результати дослідження,  а також залучаю учнів до нових пошукових інтернетекспедицій. Їх результати ми використовуємо під час уроків, виховних заходів, написання наукових робіт до МАН. 

Ось деякі приклади:

Під час вивчення тем «Культурне життя на українських землях» того чи іншого періоду ми з учнями не тільки опрацьовуємо теоретичний матеріал підручника, а проводимо міжнародні ярмарки культурних досягнень, квест-ігри «Галопом по народам», дні науки (21 травня), релігійні з’їзди, створення і поширення пізнавальних буклетів. В планах є проведення  загальношкільних тижнів присвячених «народам, що живуть в Україні».

 Велику увагу приділяємо обговоренню причин виникнення міжнаціональних протистоянь. Особливо українсько-єврейських, українсько-польських. Ми намагаємось разом з учнями відповісти на питання «Що було причиною?, «А як можна було попередити», і  Як не повторити?» трагічні події.

На уроках правознавства теж можливо використовувати наукові доробки учнів з проблеми антисемітизму. Зокрема під час вивчення таких тем як  Конституційне право,  Права, свободи та обов’язки людини і громадянина, відповідальність за адміністративні та кримінальні правопорушення ми акцентуємо увагу учнів на правомірності та моральності антисемітських висловлювань, спричиненні бійок чи нанесенні тілесних ушкоджень на релігійному чи національному ґрунті. Учні розглядаючи правові ситуації висловлюють свої судження та підтверджують їх  мовою законів. Це такі як: Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» , Загальна декларація прав людини, Конституція України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, ст. 188-48 «Порушення законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації». 

Мої учні активно задіяні у науково-дослідницькій роботі. Так як я вважаю, що вона – відіграє велику роль у формуванні наукового світогляду та ціннісних позицій учнів. Найефективнішою вона є в старшій школі, але починати потрібно в 7-8 класі. Науково-дослідницькі роботи дають юним дослідникам сільської школи широкі можливості спробувати себе у науковому пошуку, побачити результативність власного дослідження, відчути радість від успіху. Також це вагомий чинник у формуванні творчих особистостей з демократичними поглядами, які вміють критично ставитись до будь-якої  інформації. Вони мають незалежне мислення та можливість корегувати свої ціннісні позиції знайомлячись з прогресивними ідеями науковців. Не мало важливо й те, що науково-дослідницька робота є керованою педагогами. І ми можемо за потреби направляти своїх підопічних в потрібному напрямку, здійснювати поточний контроль й регулювання науково-дослідницької діяльності.

Результати наших досліджень ми популяризуємо серед широкого молодіжного загалу. Результати своєї роботи представляємо на різноманітних учнівських конференціях, конкурсах і на захисті наукових робіт МАН. Щорічно ми приймаємо участь в конкурсі  «Уроки війни та Голокосту – уроки толерантності».  

Так наприклад в 2016 – 2017 навчальному році учениці 9 класу Бабич Даринка та Пилипенко Вероніка працювали над питаннями «Дослідження проблеми антисемітизму в українському суспільстві протягом ХХ – початку ХХІ століття» та «Ізраїль Хайтович – взірець військового командира». Дівчата використали в своїх роботах широку джерельну базу. Це анкетування, електронні ресурси, усні свідчення, публіцистика(преса), та друкована література подарована інститутом ТКУМА.

Бабич Даринка взяла участь у фестивалі електронних презентацій "Діти досліджують Голокост", представляла свої наукові доробки  на третій обласній історичній конференції в  Інституті історії ім. Лазаренка та в Малій Академії Наук. Новаторство її роботи полягало саме в дослідженні соціальних мереж з даного питання та їх впливу на молодь.

Пилипенко Вероніка основну увагу зосередила на єврейському русі опору в Другій світовій  війні. Ключовим в її дослідженні став життєвий та бойовий шлях майора, командира 215 танкового полку Ізраїля Хайтовича. Під час цього дослідження ми змогли поспілкуватися з онукою Пелагеї Федорець, яка була свідком загибелі військового. Також ми віднайшли листи солдатів, що визволяли Ніжинщину. На основі всіх даних змогли уточнити події того дня. Частково результати були представлені на учнівській конференції «Невідомі імена Ніжинщини», та на районному заході присвяченому вшануванню жертв Голокосту, організованим нашим районним методистом Черненко Тетяною Віталіївною. Сьогодні Вероніка планує на основі віднайдених свідчень створити короткометражний документальний фільм присвячений Ізраїлю.

Зазначу, що наші юні науковці вже отримали певне визнання своїх робіт. Зокрема на районному захисті МАН. А в конкурсі «Батьківщина – моя Україна» робота «Ізраїль Хайтович – визволитель Ніжинщини» отримала перемогу на обласному рівні.

Завершуючи свій виступ я хочу зробити кілька висновків. Історія єврейського та українського народів є потужним інструментом у формуванні в молодого покоління такої цінності як толерантність.

Ми маємо знайомити наших учнів з культурою, звичаями та минулим народів, що живуть поруч. Це переконує вихованців театр магара театральний готель до 9 год поселитись і поснідати

Не слід зосереджувати всю увагу учнів тільки на жалобних сторінках як української історії так і історії євреїв. Тоді в учнів виникає питання – невже це такий слабкий народ, що  всі їх завжди ображали і знищували? Так  стосовно єврейського минулого - поруч із трагічними подіями Голокосту варто показувати і інші. Наприклад створення держави Ізраїль, отримання нагород в науковій та культурній сфері. (Марк Бернес, Альберт Ейнштейн, Борис Розінг – телебачення, Ісаак Зінгер – швейна машинка, Леви Страус-джинси)

Здебільшого основним джерелом інформації для учнів, під час підготовки до таких уроків, заходів і наукових робіт є інтернет мережа.  Тому я вчу дітей критично відноситись до прочитаного чи побачено. Чому ця інформація є в мережі? Кому вона вигідна? До яких дій вона спонукає? Які ще є думки з цього приводу? 

До-речі дякуючи співпраці з Ткумою в кабінеті історії є постійно діюча літературна виставка «Дізнайся більше про Голокост!»  Учні беруть ці книжки для підготовки до уроків, написання рефератів чи наукових праць. А часто просто почитати.